Не відкрутиться: Експерти пояснили, чому Лавров так боїться трибуналу по Югославії

Очільник російського МЗС сьогодні вщент розкритикував діяльність Міжнародного трибуналу по колишній Югославії. “Ми вбачаємо істотну політизованість, упередженість у роботі трибуналу по колишній Югославії. Виступаємо за його швидке закриття", — сказав він за підсумками переговорів з главою МЗС Сербії Івіцею Дачичем. Про це пише роман Федюк на сайті depo.ua, інформують Патріоти України.

Звичайно, можна припустити, що Лавров просто хотів зробити приємне сербському гостю, який охоче погодився з російським колегою, заявивши, що “це - антисербський суд. Це не справедливість, а прагнення засудити один народ і без доказів".

Хоча тут, звичайно, сербський міністр банально збрехав. Бо з 1993 року, коли було створено трибунал, у ньому було проведено 142 судових процеси — з яких 92 проти сербів, 33 проти хорватів, вісім проти косовських албанців, сім проти боснійських мусульман, і два — проти македонців. Повний інтернаціонал душогубів, без будь-яких винятків.

Втім, історичні травми сербів — це окрема історія. А от нищівна критика з боку російського посадовця виглядає, на перший погляд, достатньо дивною. Адже трибунал було створено за діяльної участі саме Росії.

Постійний представник Росії, що головував на засіданні Ради Безпеки ООН 25 травня 1993 Юлій Воронцов (були, були часи без бридкого клоуна Чуркіна...) заявляв: "Винні у масових злочинах ..., в порушеннях законів і звичаїв війни, злочинах геноциду, а також проти людяності, повинні понести заслужене покарання.

Особливо важливим є той факт, що вперше в історії не переможець судить переможеного, а все міжнародне співтовариство в особі Трибуналу винесе свій вердикт тим, хто грубо зневажає не тільки норми міжнародного права, а й просто людські уявлення про моральність і гуманність". Після чого Росія проголосувала за створення Трибуналу — і була одноголосно підтримана Радбезом. Подібний пасаж, крім всього іншого, показує, як безмірно далеко пішла Росія за жалюгідних 23 роки. Хтозна, чи й повернеться колись назад.

Втім, повернемося до трибуналу. Звинувачувати який у заангажованості, політизованості чи антисербському характері — більш ніж дивно. Досить згадати хоча б той факт, що трибунал буквально вчора визнав Воїслава Шешеля невинним за всіма пунктами обвинувачення.

Шешель був близьким соратником Мілошевича, займав високі посади — в тому числі віце-прем'єрську. Більше того — в момент розпаду Югославії — втім, як і зараз — він був і залишається радикальним сербським націоналістом. Але він нікого не вбивав. І вбивати не закликав. Тому може йти на всі чотири боки — проповідувати про Велику Сербію чи доліковувати рак.

Не зважаючи на такий вирок, за добу Лавров завів пісню про "заангажованість" та "політизованість". Чому? Схоже, тут не питання дружнього жесту в бік сербських товаришів. Тут іще й щось набагато більш глибоке й особистісне. Банальне побоювання, що Володя помре, Іванов з Сурковим звалять в Латинську Америку, Медведєва і навіть Жириновського — виправдають за відсутністю складу злочину.

А відповідати доведеться їм — Лаврову та Шойгу, Патрушеву та Лєнцову, Єрофеєву та Александрову. Гарматному м'ясу путінської Росії. Ні, подібні трибунали не мають права на існування. Вони "упереджені" - хоча б тому, що плювати хотіли на виправдання на кшталт "виконання обов'язків" або "підпорядкування наказам". Так у них в їхніх "заполітизованих" статутах записано.