"Ничего не зря. Украинцы стали народом, меняющим историю", - блогер

Іноді виникає враження, що не всі розуміють, у що ми вплуталися. Ми вплуталися в екзистенційну боротьбу між "запакованим", але таким вже слизьким і неминуче брехливим злом - і сором'язливим, скромним і невмілим добром.

Ілюстрація:amdn.news

"Эту третью зиму Революции и вторую зиму Войны - внешней, против российского агрессора, и внутренней, против реакции и контрреволюции - нужно закончить сознательно." - пише у своєму Facebook журналіст Max Mykhaylenko, зазначають Патріоти України.

Поэтому я не буду рассказывать Вам о наших успехах и поражениях, они Вам и так хорошо известны из новостей. Я хочу поделиться с Вами чем-то другим. К примеру, недавно я понял, что некоторые государственные учреждения и СМИ меня сильно не жалуют. Надо сказать, что я на них не обиделся - просто мне стало смешно. Ведь моими любимыми книгами юности были «Свергнуть всякое иго» Игоря Марковича Ефимова, ну или «Андрея Московита», и (это напрягает многих наших умеренных, pardonnez-moi, запугали ребят штатные сочинители брежневистских учебников!) «Евангелие от Робеспьера» Анатолия Тихоновича Гладилина.

Скажем так, Библия никогда не могла бы стать для меня тем, чем...вместе с «1793» Гюго и «Маятником Фуко/Пражским кладбищем» Учителя Эко (да, мы все скорбим, я просто не люблю сопливые банальности) стали все перечисленные книги.

А якщо Ви мене спитаєте щодо украінського доробку в традицію свободи, яку я особисто обстоюю - то це «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного. Що, нудятина зі школи, смішна назва?! Не слід, пані та панове, бути аж такими «креолами» - у цьому романі чітко показано, що українцям притаманний анархічний лібералізм, і передбачено трагедію зіткнення нашого вже свідомого народу із мафією, яка має зовнішню підтримку...

Иногда возникает впечатление, что не все понимают, во что мы ввязались. Мы ввязались в экзистенциональную борьбу между «упакованным» но таким уж скользким и неизбежно лживым злом - и застенчивым, скромным и неумелым добром. Такие, как я, по множеству своих причин, выбрали вот эту вторую сторону. Разница между нами и нашим врагом такова - у них нет чувств: долга, ответственности за других и себя, нет любви, ни к Прекрасной Даме, ни к родной земле, ни к кому и ни к чему. С моей точки зрения, они и не люди вообще.

Поэтому, хотя мы и терпим множество горестей, мы побеждаем. Жертвы, принесенные нашим народом - огромны. Но они не зря. Ничего не зря. Не зря и мы все, потерявшие сон и в целом какую-то нормальную жизнь. Ни одна минута не зря. Ни одна секунда не зря.

Потому что еще три года назад никто не мог и предположить каким народом станут украинцы. Народом, меняющим историю.

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Народні прикмети на 10 травня. Українки спрадавна вважали, що молитва за безпеку їхніх чоловіків цього дня особливо дієва. Також молились за мир та приборкання ворогів

субота, 10 травень 2025, 7:05

10 травня за новим стилем (23 травня - за старим) - день пам'яті апостола Симона Зилота і Києво-Братської ікони Божої Матері. За юліанським календарем сьогодні вшановують апостола від сімдесяти Симеона, племінника Йосипа Обручника, нагадують Патріоти У...

"Волосся на потилиці встало дибки": Британський журналіст поділився враженнями від параду в Москві

п’ятниця, 9 травень 2025, 22:42

Московський парад 9 травня 2025 року жодним чином не нагадував святкування миру, а навпаки виглядав як лякаюче видовище свята війни. Про це пише московський кореспондент британського Sky News Айвор Беннетт, передають Патріоти України. "Я відчував, як т...