Таємниці славетного замку над Случчю, де, за легендою, душі загиблих козаків охороняють дорогоцінну булаву Богдана Хмельницького

Замок у селі Губків на високому правому березі річки Случ, є однією з найцікавіших пам’яток фортифікаційної архітектури Рівненській області. Хоча від твердині залишилися лише руїни, замок зберігає величну історію, оповиту легендами, та є важливим об’єктом для розуміння розвитку оборонного будівництва на Волині, зазначають Патріоти України. "Еспресо.Захід" розповість про виникнення замку, його архітектурні особливості, участь у війнах, причини занепаду та сучасний стан.

Історія появи твердині

Губківський замок має давню історію, що сягає часів Київської Русі. Археологічні знахідки свідчать, що перший дерев’яний замок на цьому місці існував ще в Х–ХІІІ століттях. Це була укріплена фортеця, яка разом із прилеглим поселенням слугувала для захисту місцевих жителів від набігів кочівників. Однак монголо-татарська навала у ХІІІ столітті знищила цю споруду, залишивши від неї лише непрямі згадки .

Натомість перша письмова згадка про Губків (кажуть, що походить від слова "губа", що вказує на місцевість, де є багато ярів, балок або западин) датується 1504 роком, коли поселення та його укріплення зазнали чергового руйнування від татар.

У XV–XVI століттях, коли Волинь перебувала під владою Великого князівства Литовського, а згодом Речі Посполитої, на місці зруйнованого дерев’яного укріплення було зведено кам’яний замок. Його будівництво приписують ще XV століттю, хоча точна дата залишається предметом дискусій.

У будь-якому випадку, замок став важливим оборонним і адміністративним центром регіону, що пояснюється його стратегічним розташуванням на високому березі річки Случ, яка забезпечувала природний захист. У цей період Волинь (історично сучасна Рівненщина відносить до неї теж) була прикордонною територією, де були часті зіткнення з татарами, козаками та різними розбійниками, що й стимулювало розвиток фортифікаційних споруд.

З XVI століття замком володіли руські шляхтичі Семашки, зокрема каштелян Брацлавський і староста Луцький Олександр Семашко. У XVII столітті власниками стали родини Даниловичів, а згодом Цетнерів, що відображало типову для Речі Посполитої практику передачі (через родинні зв’язки) земель магнатам.

Архітектурні особливості

Губківський замок вважався одним із найдосконаліших зразків волинської школи оборонних комплексів. За композицією та пропорціями він вирізнявся гармонійною структурою, що поєднувала функціональність і естетику.

Замок мав форму трапеції в плані, що було характерним для фортифікацій того часу, оскільки така форма забезпечувала кращий захист від артилерійських обстрілів. А кожна вежа була обладнана стрільницями, що дозволяло вести круговий обстріл ворога. Вежі були багатоярусними, з дерев’яними перекриттями між ярусами, що забезпечувало зручність для захисників.

Головний вхід був укріплений брамою та мостом, який піднімався для захисту від нападників. У дворі замку розташовувалися приміщення для проживання власників, гарнізону та зберігання припасів, що робило замок самодостатнім під час облоги.

Замок також використовував природний рельєф місцевості, що ускладнювало штурм і забезпечувало хороший огляд навколишньої території.

За легендою, замок мав мережу підземних ходів, що сполучали його з Марининським православним монастирем. Один із таких ходів нібито починався з глибокого замкового колодязя, хоча археологічних підтверджень цьому поки не знайдено.

Загалом архітектура замку відображала тогочасні тенденції фортифікаційного будівництва, поєднуючи елементи середньовічних укріплень із ренесансними впливами, що було звичним для Речі Посполитої у XVI–XVII століттях.

Війни та занепад

Губківський замок неодноразово ставав ареною бойових дій через своє стратегічне розташування. Наприклад, у 1504 році замок разом із поселенням, призамковою церквою та містечком був зруйнований татарами. Тобто у цей період він був досить вразливий до набігів.

А 1596 році під час козацького повстання під проводом Северина Наливайка замок захопили війська Григорія Лободи, що стало одним із перших серйозних випробувань для оновленої фортеці. Під час Хмельниччини замок теж був захоплений козаками.

Та найбільш нищівним для замку став період Північної війни між шведами та московитами. У 1704 році російські війська Петра І сплюндрували містечко Губків і завдали значних пошкоджень замку. У 1708 році шведські війська остаточно зруйнували фортецю, після чого вона втратила своє оборонне значення і більше не відновлювалася.

Тож замок почав все більше занепадати. У 1727 році в селі залишилося лише 38 дворів, а ярмарки та торги припинилися, що свідчить про економічний і соціальний занепад регіону. У 1729 році вцілілі жителі переселилися за річку Случ, заснувавши нове поселення – Людвипіль (тепер Соснове). Тому замок поступово розбирали на будівельні матеріали.

Занепад замку також був пов’язаний із ширшими історичними процесами: послабленням і зникненням Речі Посполитої, зміною торговельних шляхів і втратою стратегічного значення прикордонних фортець після приєднання Волині до Російської імперії наприкінці XVIII століття.

Сучасний стан

Сьогодні Губківський замок перебуває в стані руїн, але навіть ці залишки вражають своєю величчю та нагадують про його минулу славу. Від колись могутньої фортеці збереглися фрагменти стін, залишки веж та замковий колодязь.

Найкраще збереглася північна стіна, яка частково зберегла свою первісну висоту та штукатурку. Також декілька кутових веж частково вціліли, хоча у більшості вони зруйновані або сильно пошкоджені.

Варто додати, що руїни замку розташовані в мальовничому ландшафтному парку на березі річки Случ, який входить до списку природних чудес України. Це місце приваблює туристів, які цікавляться історією, архітектурою та природною красою. Для відвідувачів поруч діє екологічна стежка, а також недалеко розташований дерев’яний кемпінг з бесідками й зручною інфраструктурою.

Тож попри занедбаний стан, замок залишається цікавим об’єктом культурної спадщини, хоча активних реставраційних робіт тут давно не проводили, але варто було б законсервувати фортецю для збереження частинки давньої історії краю.

Легенди Губківського замку

Численні місцеві легенди додають містичної привабливості цим статичним руїнам замку. Розповімо кілька популярних:

Легенда про доньку князя та заборонене кохання

Одна з найвідоміших легенд Губківського замку розповідає про трагічне кохання доньки місцевого князя. За переказами, юна князівна закохалася в бідного юнака з іншого берега річки Случ. Її батько, суворий і владний князь, категорично заборонив цей союз, вважаючи його ганебним через низьке походження юнака. Закохані таємно зустрічалися, але їхні стосунки були викритими. Розгніваний князь наказав ув’язнити доньку в одній із веж замку, а юнака, за деякими версіями, стратили. Легенда стверджує, що душа князівни не знайшла спокою після смерті: її привид досі блукає руїнами замку, шукаючи свого коханого. Місцеві жителі розповідають, що в місячні ночі можна почути тихий плач або побачити тінь молодої дівчини біля залишків північної стіни. Ця романтична, але сумна історія додає замку особливого шарму, нагадуючи про вічні теми кохання та трагедії.

Легенда про підземні ходи та скарби

Інша популярна легенда стосується таємничих підземних ходів, які, за переказами, з’єднували Губківський замок із Марининським православним монастирем, розташованим неподалік. Вважається, що один із таких ходів починався з глибокого замкового колодязя, який нині засипаний. Ці тунелі нібито використовувалися для втечі під час облог або для прихованого переміщення припасів і людей. Місцеві жителі також вірять, що в підземеллях заховано скарби князів Семашків, які володіли замком у XVI столітті. Легенда стверджує, що скарби були сховані під час одного з татарських набігів, ймовірно, у 1504 році, коли замок зазнав значних руйнувань. Деякі шукачі пригод навіть намагалися знайти ці скарби, але археологічні дослідження не підтвердили існування підземних ходів чи скарбів, що лише підігріває інтерес до цієї таємниці.

Булава Богдана Хмельницького

Існує повір’я, що десь поблизу Губківського замку і Соколиних гір заховано булаву самого гетьмана Богдана Хмельницького. Цей визначний символ влади нібито охороняють душі загиблих козаків, очікуючи на гідного свого володаря. Ця легенда нагадує типові історії на зразок втраченого "меча короля Артура".

Точне місце зберігання булави Богдана Хмельницького, символу гетьманської влади, дійсно залишається предметом дискусій серед істориків. Припускають, що їх було декілька. Найпоширеніша версія стверджує, що одна з булав Богдана Хмельницького зберігається в Музеї Війська Польського у Варшаві, куди вона нібито потрапила після Другої світової війни. А ще кажуть, що булава Хмельницького може бути захована в Суботові, у церкві-усипальниці Богдана Хмельницького разом з його тілом.

Чаклунка та "Татарський Груд"

Кажуть, у XVI столітті, коли татари поверталися з набігу, один із загонів заблукав серед місцевих лісів. Та їх вивела жінка-чаклунка: показала дорогу додому. Однак сама чаклунка, коли збирала ягоди, втопилася у болоті. Тому це місце назвали Бабине Гало, а тамтешній пагорб – Татарським Грудом. Дух чарівниці часом являється місцевим жителям, шукаючи прощення за допомогу ворогам…

Рідкісні квіти

Інша ленеда розповідає, що у 1795 році ірландський пейзажист Діонізій МакКлер виявив на Поліссі рідкісну Азалію понтійську, яка зазвичай росте на Кавказі. На Дзвінецькій горі біля Губківського замку також знайшли 19 видів рідкісних рослин, занесених до Червоної книги, включно з тими, що вважалися зниклими, та 10 видів тропічних орхідей. Легенда пояснює їх появу тим, що квіти принесли на копитах монголо-татарські коні або посіяла ханська дочка, сумуючи за рідними степами.

Легенда про привид захисника замку

Ще одна оповідь пов’язана з героїчною обороною замку під час одного з численних нападів, імовірно, під час козацького повстання 1596 року або Північної війни 1704–1708 років. За легендою, один із захисників замку, відважний воїн, пожертвував своїм життям, щоб затримати ворогів і дати змогу іншим врятуватися. Його душа, за переказами, залишилася прив’язаною до замку, і в тихі вечори, коли над Случчю піднімається туман, можна почути звуки кінських копит або відлуння бойового кличу…