Паніка у Кремлі: Путін готується піти, шукаючи "цапа відбувайла", який виконає "брудну" роботу - помиритися з Заходом та звільнити Україну - експерт

У Росії відбувається стійке падіння рейтингу президента Володимира Путіна через соціально-економічні проблеми, викликані санкціями з боку Заходу. У Кремлі розуміють, що запас міцності системи тане і може дуже швидко закінчитися без іноземних кредитів і торгівлі сировинними ресурсами. Тому путінські стратеги спантеличені пошуком такого рішення, яке, з одного боку, помирило би Росію із Заходом і дало новий поштовх розвитку економіки, а з іншого - зберегло б імідж Володимира Путіна, а також його тотальний контроль над Російською Федерацією. Оптимальний варіант - дострокові вибори, кандидатом від влади на яких буде не Путін, а його наступник, який виконає всю брудну роботу - примириться з Заходом і, можливо, піде на деякі поступки щодо "українського питання". Про це пише Анатолій Октисюк для Апострофа, передають Патріоти України.

В результаті анексії Криму в 2014 році рейтинг президента РФ Володимира Путіна досяг історичної стелі в 90%. Після кризового 2015 року він почав знижуватися і сьогодні фіксується на рівні 2010 року, складаючи близько 80%. Падіння рівня підтримки Путіна, на думку російських соціологів з "Левада центру", буде посилюватися у міру ускладнення соціально-економічної ситуації в Росії. У зв'язку з цим в РФ існує реальний ризик відновлення кризи легітимності системи влади, який вже спостерігався в 2009-2013 роках. І якщо ситуація не зміниться, то до 2018 року зберегти рівень підтримки в російському суспільстві Путіну навряд чи вдасться.

У зв'язку з цим у вузьких колах російського політикуму обговорюється інформація про те, що Володимир Путін готує в 2017 році проведення дострокових президентських виборів. Цікаво відзначити, що в додатку до листа Мінфіну Росії щодо Державного бюджету РФ на 2017 рік прямо говориться про виділення російському Центрвиборчкому майже 15 млрд рублів на проведення виборів президента РФ саме в 2017 році.

Якщо узагальнити наявну інформацію, то вимальовуються два сценарії проведення дострокової президентської кампанії в Росії.

Перший - використовуючи високі результати підтримки "Єдиної Росії" на виборах в Думу, Путін, не чекаючи падіння рейтингів, особисто піде на вибори з метою проведення системних реформ. В результаті економічного стрибка, описаного, в тому числі, і в недавній статті прем'єра РФ Дмитра Медведєва "Соціально-економічний розвиток Росії: набуття нової динаміки", повинні з'явитися внутрішні ресурси для протистояння з Заходом. Однак зрозуміло, що без перегляду зовнішньої політики у Росії просто не вистачить ресурсів для того, щоб протистояти глобалізованому світу з його просунутими технологіями. Та й хто заважає Путіну проводити реформи в Росії прямо зараз, адже для цього є всі ресурси і повноваження?

Тому більш імовірним може бути другий сценарій розвитку ситуації, про який поки більшість російських експертів і аналітиків ліберального і тим більше "пропутінського" напряму воліють мовчати.

Згідно з цим сценарієм, за допомогою дострокових президентських виборів у 2017 році Кремль спробує помиритися з Заходом. Аргументація необхідності проведення дострокових виборів у цьому випадку може бути найрізноманітнішою. Як варіант, вони можуть бути оголошені в зв'язку з погіршенням стану здоров'я Путіна.

Цікаво, що час від часу в ЗМІ дозовано проскакує інформація про те, що у Путіна нібито є проблеми зі спиною, кажуть навіть про те, що у президента РФ виявлений рак. Головним питанням залишається те, хто буде наступником Путіна, тією людиною, яка формально стане на чолі Росії. Деякі вказують на Медведєва, але знаючі люди твердять, що Дмитро Анатолійович все ж залишиться в прем'єрському кріслі. Справа в тому, що міняти Путіна на Медведєва ризиковано - Захід просто не зрозуміє проведення такої рокировки вдруге і може не погодитися на запропонований Кремлем пакет по нормалізації відносин.

Заради чого це все закручується? Перед новим президентом буде поставлена задача вирішення низки найважливіших питань, як внутрішніх, так і міжнародних, які Путін на чолі РФ або не в змозі виконати, або їх виконання буде пов'язано для нього з величезними репутаційні втратами. Всю цю брудну роботу повинен буде зробити не Путін, а зовсім інший, чистий в очах Заходу кандидат, можливо, хтось із "молодих, але зрілих" міністрів. При цьому нинішній господар Кремля демонстративно відійде від публічної політики, продовжуючи, втім, управляти країною з тіньового кабінету, щоб через п'ять років знову повернутися назад.

У глобальному плані новий президент повинен буде вивести Росію на рівень 2009-2010 років. Для цього йому потрібно буде забезпечити зростання економіки, а це значить - провести жорсткі реформи (в тому числі, підняти пенсійний вік і податки, підвищити тарифи тощо), урізати витрати бюджету, а також піти на інші непопулярні кроки. Крім того, перед новим формальним главою Кремля буде стояти завдання мінімізувати тиск списку санкцій і відкрити вікно для іноземного капіталу. А це значить - піти на серйозні поступки Заходу щодо низки питань у зовнішній політиці, включаючи "українське питання".

За ідеєю, в разі проведення системних внутрішніх реформ і нормалізації відносин із Заходом, російську економіку можна оздоровити протягом декількох років. При цьому, звичайно, можливий певний спротив росіян, проте будь-які протести повинні будуть придушувати ФСБ, лояльні силові органи і Національна гвардія.

Набагато складніше йтимуть справи в міжнародній політиці, де накопичилося багато проблемних питань.

По-перше, санкції, викликані анексією Криму і війною на Донбасі, що б там не говорила путінська пропаганда, грунтовно підкосили економіку Росії і привели до остаточного відходу України із зони впливу РФ. По-друге, сирійська авантюра не сприяла відновленню міжнародного авторитету Москви, а навпаки - створила жорсткий клінч з Вашингтоном. Крім "української оскоми" у Кремля є й інші проблеми - на Кавказі, в Придністров'ї, Курилах. У будь-який момент може сколихнутися Центральна Азія, яка гостро відчуває кризу легітимності авторитарних режимів і загрозу з боку Ісламської держави. Новому президенту, точніше кажучи - призначеному "цапу відбувайлу", потрібно буде шукати точки дотику і торгуватися з Заходом по меню, складеному і затвердженому особисто Путіним.

Для нас, звичайно, найбільш важлива "українська частина пункту", а точніше - розуміння того, як його спробує уявити російське керівництво. Природно, існують кілька варіантів розвитку ситуації, які вже зараз обговорюються в російських колах, а рано чи пізно стануть предметом для переговорів на вищому рівні.

Питання Донбасу в Кремлі мають намір закрити за допомогою Мінських угод до середини 2017 року. "План-максимум" для Росії - це переформатування України в нейтральну, позаблокову федеративну державу в посткримських межах. На думку російського керівництва, цьому може допомогти тиск Заходу, а також можлива реставрація влади прагматичних партій, орієнтованих на співпрацю з РФ. Дана опція в цілому не підходить колективному Заходу, зокрема, США, однак у багатьох європейських колах націлені на відновлення торгових відносин з РФ за рахунок здачі українських інтересів. У той же час, якщо "план-максимум" не вдасться, Кремлю, можливо, доведеться піти по Донбасу на більш серйозні поступки.

Другий пункт - це врегулювання питання щодо статусу Криму. Кремль наполягає, що питання з Кримом закрите, проте в Росії все ж прекрасно розуміють, що тема анексії півострова буде отруювати процес нормалізації відносин із Заходом. Адже навіть у разі виконання Мінських угод, "кримський компонент" санкцій ніхто знімати не буде, як мінімум - у Вашингтоні. Тут російська сторона може запропонувати Києву спільне економічне освоєння Криму і навіть подвійний суверенітет над півостровом, використовуючи "прецедент Гонконгу", адже для Кремля важливий виключно доступ до військової бази в Севастополі. Росіяни також намагатимуться схилити Захід до проведення повторного референдуму в Криму під наглядом міжнародних спостерігачів або ж спробують протягнути варіант зі сплатою "фінансової компенсації" за півострів. Але Київ на ці варіанти явно не погодиться, поки в Україні буде існувати нинішня архітектура влади.

Третій пункт переговорного меню є більш глобальним і стосується геополітичного облаштування Європи, де активно просувається концепція побудови Великої Європи від Дубліна до Владивостока. Як би там не було, але складається розуміння того, що Росія вже практично дозріла до ведення переговорів і торгів по "українському питанню".

Яким буде цей торг і пропозиції від РФ - буде залежати від декількох факторів. У числі головних вказуються не тільки позиції США і ЄС, а й те, яка конфігурація влади буде в Україні у найближчі 5 років. Ясно одне - російському новому-старому керівництву потрібно докласти дуже багато зусиль для вирішення своїх проблем.