Про так зване "перемир'я" та заборону стріляти у відповідь, - Володимир Регеша "Santa"

Щойно повернувся із Запоріжжя «додому». З церемонії нагородження орденом «Народний Герой», на якій представляв кількох достойних людей. Серед величезної кількості зібравшихся військових, добровольців, волонтерів, журналістів та й просто небайдужих людей жоден не висловився проти мого попереднього допису в ФБ.

Жоден не назвав «зрадофілом», «популістом», «брехуном». Навпаки - тільки слова підтримки і пропозиції допомогти в край непростій ситуації. І нові факти непрофесіоналізму, самодурства, небажання (в силу яких причин?) воювати військового керівництва. Зрозуміло, що попередній допис було написано на емоціях і (ледь не написав «надто жорстко»)… на емоціях.

А щойно перечитав коментарі і хочу відповісти всім одразу:

Менш, ніж за місяць, буде два роки мого перебування тільки в Авдіївці. За цей час переживаю тут вже четверту бригаду. Зі всіма тісно співпрацював і сподіваюся це робити в майбутньому.
І від всіх командирів в різні часи тільки і чую: ти не уявляєш, як нас єбуть зі штаба за активні дії!
Чому тільки зараз написав про це?
Хтось пише: «залякали», хтось: «хоче популярності», а хтось вже і назвав зрадником інтересів держави.
Та ні. Просто це все набуло якихось космічно-феєричних масштабів і реально остопизділо день в день спостерігати ідіотизм перемирь. Хлібне, шкільне, менструальне, похмільне, грибне, котяче…
Не стрілять!!!
Можливо, є якийсь загальний план, про який ніхто і не здогадується, як повернути свою землю без жодного пострілу.
Можливо, високоінтелектуальні штабісти вже розрахували, що сєпари побудують надстійкі укріплення за період перемирь, попадають від втоми і ми їх візьмемо голими руками.
Чи, так облінуються і розжиріють від ніхеранероблення, що не зможуть повилазити із – знову ж таки – новеньких бліндажів і всі поляжуть при першій же нашій кінній атаці.
Можливо.
Але зараз щоденно гинуть люди. Військові на своїх позиціях, цивільні в своїх хатах.
Сьогодні на Бутовці загинув ще один захисник. І просто зараз десь в тій же стороні два важких прихода. Можливо ще одній мамі ви будете мямлити про героїв, які «не вмирають». Ще й як вмирають, без відповіді із всього наявного.
А ви мені показуєте папірець і менторським тоном повчаєте: ось написано ж, що можна і навіть треба стріляти у відповідь, коли вже відчуваєш, як куля пройшла плитоноску і от-от вліпашить в саму плиту. Інакше ми на тебе заведемо розслідування і – повір – вигадаємо покарання.
Хоча, про що я? Це ж командири на місцях щось наплутали з донесінням наказу до особового складу. Ми такого не могли вигадати.
Ну, да. Це я вигадав. І комбати-ротні щось навигадували.
Проїдьтесь по ВОПам і поговоріть з тим самим «особовим складом» і з місцевими командирами- кому і які накази віддаються.
Знаю, ви можете на кожну мою літеру і кому пред’явити по 5 папірців і одному скорозшиватєлю (навіть не знаю, як воно українською),але ж я тут, біля тих бійців ЗСУ, яким «можна відкривати вогонь». Біля тих самих, які «ти не уявляєш, як нас єбуть зі штабу…»
Чи повинні вони виконувати накази?
Безперечно! І безумовно!
Коли наказ чітко сформульовано і підписано, та ще й вірно доведено.
Запитайте у любого комбата-ротного на передовій: скільки наказів ти отримав сьогодні?
Буває по три-чотири за день.
Зранку: повне припинення вогню.
В обід: дзеркальна тиша.
Ввечері: повне припинення вогню.
Вночі: дзеркальна тиша.
І всі телефоном та в електронному вигляді.
Проста ситуація: позиція доповідає, що їхню хату на передовій лінії розбирають зарядами РПГ.
Відповідь: спостерігайте!
А як і що спостерігати? Як другого поверху вже немає і приймаються за перший?
- По нам працює Утьос.
- Спостерігайте!
- В 350-ти метрах заїхали бетоновози і заливають свої бліндажі.
- Спостерігайте!
- По нам працює 120-ка.
- В укриття!
Нарешті…

Чому під пильне око попав генерал Локота? Немає ЖОДНОГО військового із всіх, кого я особисто знаю, хто б при згадуванні про нього не підскочив зі стільця і апоплектично задихаючись і червоніючи не почав розповідати «страшні історії». Про безглузді накази, про втрату мотивації того ж самого «особового складу» після спілкування з ним, про повне зневірення в командуванні, про впевненість в його чи то боязні, чи то захопленні по відношенню до наших східних «братів». Про те, що ним нищиться найцінніше в війську- бойовий дух та віра в свою перемогу, зароблені за ці страшні роки кров’ю та життями побратимів. І все це в найкращих традиціях совка, коли людина перед твоїми лампасами – гівно. А ти – вєршитєль судєб.
Та, не він один такий.
А от чи за власним бажанням вони такі "хороші"?
Теж питання...
Я не розумію лиш єдиного- чому до цих пір ніхто про це не говорив відкрито. Тільки між собою.
Хоча… розумію.
А ще краще зрозумів, коли після мого допису почалася свистопляска і звичайні розборки.
Мені похеру, а от через друзів можна натиснути. Їм же ще служити і служити. Ймовірно, що і під його пильним керівництвом.
Ну і щоб два раза не вставати - про 35 тисяч.
Цю інформацію отримав від військовослужбовців, яким не просто довіряю, а готовий за них вмерти. Чи, краще- вбити.
Їм оголосили про такий «проект» від РНБО і наказали готуватися.
Комусь це здається брехливою інформацією з мого боку. Хай буде так. Але після моєї брехні навряд колись вдасться це втілити. Бо ж побачили реакцію і однозначно сцикануть.
Про те, що хтось на цьому заробляє… Та ні. На цьому точно ні. Тут є на чому заробляти і без відрахувань з «особового складу».
От же словосполучення…
Не люди, не воїни – особовий склад.
Не народ - населення.
Не земля - територія.
Не війна – АТО.
Підмінив ніби слова, а вийшло- зміст. Так і жити легше.
За сім відкланявся. Завжди готовий до прєдварітєльного заключєнія.
невсеремось