Путіну потрібна хоч якась перемога. Але і на внутрішньому, і на зовнішньому напрямках - лише облом, - політолог

Якщо подивитися на так звані патріотичні ЗМІ і деякі російські джерела в інтернеті, там є цікавий зсув. Тепер, виявляється, Путін "переміг" Порошенкао, тому що змушує його виконувати пункти "Мінська-2". Нібито саме путінський хитрий план призвів до того, що Порошенко "принижений і змушений виконувати угоду". Хоча ще півроку тому ці ж джерела говорили, що "Мінськ-2" ніяк не годиться для ДНР-ЛНР, тому що має на увазі їх перехід під юрисдикцію Києва. А ще раніше говорили про те, що ідеальним рішенням є приєднання ДНР і ЛНР до Росії. Про це пише російський політолог Дмитро Орєшкін, передають Патріоти України з посиланням на Новое время, продовжуючи:

Але зараз всі ці слова Захарченка про те, що "через 60 днів київський режим впаде", забуті, і йдеться лише про те, що "ми перемогли "хохлів", тому що ми змушуємо їх виконувати "Мінськ". І це подається як віртуальна перемога. Але перемога ця - аж надто неоднозначна. Люди ж - не зовсім ідіоти. І навіть в ДНР і ЛНР розуміють, що «лоханулись» з цією самою «Малоросією», «Новоросією» та іншими пафосними «русскими мирами». Вони залишилися в дурнях, інфраструктура в регіоні розбита, роботи немає, грошей і перспектив теж. У них на загривку годуються Захарченко і Плотницький. Ніякої перемоги не відбулося, а стався облом. І ті, хто «не зовсім дурні», це прекрасно розуміють.

Так, «Крим наш». Вже як три роки «наш», але краще від цього не стає, а стає тільки гірше. Тому на сьогоднішній день для президентської кампанії про українську тематику краще не згадувати взагалі. Годі вже говорити про Україну - це відпрацьований пар, охолола тема, і вона більше шкодить Путіну і псевдопатріотам, ніж йде їм на користь.

Як, між іншим, напередодні виборів не будуть згадувати і тему Сирії. Росія ніби як перемогла, а там ситуація - неоднозначна. Одна війна закінчилася, почали другу. Російським військам звідти виходити небезпечно, інакше режим Асада впаде. Схоже, там треба сидіти всерйоз і надовго. Тому теж відчуття перемоги немає. Тим більше, що в російському суспільстві значна частина людей, половина, вважають, що нічого нам там робити.

Але Путіну потрібна хоч якась перемога. Зараз Кремль намагається створювати перемогу в економіці. Путін каже, що ми продемонстрували зростання 2%, забуваючи сказати про падіння в попередні роки. І тепер зростання означає не надбавку, а неповне відновлення досягнутих раніше результатів. Сьогодні забуті всі слова про «подвоєння ВВП», про «рубль - тиху гавань для світових фінансів», - все це забуто.

Тобто, немає перемоги ні на внутрішньому, ні на зовнішньому напрямках. Де знайти цю перемогу, щоб в суспільстві «зашкалювало», як після Криму? Як вколоти людям ще адреналіну, щоб вони відчули, що «підйом з колін» - це не просто розмови, а щось реальне? Кому б ще дати по морді, щоб всі бачили, що ми - круті?

І начебто вже нікому: Лукашенко - не даси, Назарбаєву теж. Залишається тільки всередині когось прищучити: знайти когось поганого, умовно кажучи, Чубайса. Так, народ мляво поаплодує, але відчуття пружної радості, як було після Криму, вже не виникає. І в цьому головна проблема нинішнього російського режиму.