Російське гібридне втручання: наступною може бути Сербія, - Лубківський

Пошук і вирощування політичних симпатиків, ставка на них на виборах уже стали частиною зовнішньої політики РФ і до цього треба бути готовими як Україні, так і нашим близьким і далеким сусідам. Жодні вибори у країнах, які представляють для Росії інтерес, не проходять сьогодні без її більшого, або меншого впливу, а то й втручання: чи то мова йде США, чи про Сербію. Так пише дипломат Маркіян Лубківський, повідомляють Патріоти України з посиланням на блог автора, продовжуючи:

"Нас и Руса тристо милиjона,

А без Руса - пола камиjона"

(Популярна сербська приказка)

Працюючи останніми роками над темою конфліктології на Балканах, зокрема впливу Росії на ситуацію в цьому регіоні, я з інтересом прочитав позавчорашнє інтерв'ю голови партії Сербський Рух Оновлення (Српски Покрет Обнове) легендарного Вука Драшковича чорногорському виданню Поб'єда (Побjеда).

Мою увагу, передусім, привернули його резонансні слова, що "ті, хто готував атентат на прем'єр-міністра Чорногорії Міла Джукановича, сьогодні чигають і на керівника сербського вряду Александра Вучича. По суті, вони двоє є ціллю одного атентатора. Це - той самий рукопис, та сама банда. Поки ми не демонтували це - нема нам порятунку". І далі: "по суті, вони двоє є ціллю одного атентатора".

За словами Вука, з яким ми знайомі ще з часів моєї дипломатичної роботи у Бєлграді в 1996-1999 рр., "Європа сьогодні справедливо побоюється сутички між історично талановитими у своєму безумстві і смерті балканськими народами". "У геостратегічному сенсі", - продовжує сербський політик, "такі Балкани могли б послужити Росії розмінною монетою для великої гри навколо України. Будучи такою, якою є, Росія - держава серйозна і здатна дестабілізувати Балкани. Саме тому, я жодної миті не сумнівався, що 16 жовтня в Чорногорії готувалося кровопролиття і ліквідація Міла Джукановича, і все це з метою не лише перешкодити входженню Чорногорії в НАТО, але й у ЄС".

Переконаний, що нещодавні події в Чорногорії, де Росія спробувала влаштувати провокації і безпорядки, які, в свою чергу, могли призвести до державного перевороту, кібер-втручання у президентські вибори в Болгарії, є подіями одного ряду і криють в собі серйозну небезпеку.

Водночас, вони є такою собі "пробою пера" російських спецслужб, щоб з'ясувати, як далеко можна зайти у втручанні у внутрішні справи суверенних держав, дестабілізації ситуації на Балканах, приведенні до влади тут проросійських політиків, а по суті, російських намісників.

Згадка Вука Драшковича про Александра Вучича є невипадковою. Адже випробування російським гібридним втручанням наступною має пройти Сербія. Без сумніву, Росія намагатиметься впливати на майбутні президентські вибори і, якщо буде необхідно, може піти на насильницьке досягнення вигідного для неї результату.

Нагадаю, що мандат чинного президента РС Томіслава Ніколича закінчується 31 травня 2017 року. Вибори у Сербії мають бути оголошені до початку березня 2017 року, тобто за 90 днів до завершення мандату Ніколіча.

Попри те, що остаточний список кандидатів на президентське крісло ще не сформований, Александр Вучич, відомий відданістю ідеї європейської Сербії, може висунути свою кандидатуру. Наближені до нього політики кажуть,що якби не шантаж і погрози з боку Росії, він давно б уже повів країну у НАТО.

Саме цього боїться путінська Росія і тому спробує привести до перемоги проросійського кандидата, або й зірвати вибори, якщо їхній результат не влаштовуватиме Москву.

Пошук і вирощування політичних симпатиків, ставка на них на виборах уже стали частиною зовнішньої політики РФ і до цього треба бути готовими як Україні, так і нашим близьким і далеким сусідам. Жодні вибори у країнах, які представляють для Росії інтерес, не проходять сьогодні без її більшого, або меншого впливу, а то й втручання: чи то мова йде США, чи про Сербію.

Кремль уже давно склав графік виборів, плебісцитів у Європі та світі і впливатиме на їхні результати в різний спосіб.

Цього втручання, очевидно, не уникнути ані італійцям під час запланованого на 4 грудня ц.р. референдуму щодо конституційної реформи, ані австрійцям, які того ж дня обиратимуть президента, ані голландцям, які у березні 2017 року вибиратимуть між тверезим і врівноваженим Марком Рютте та Гертом Вілдерсом, що однією ногою стоїть на популізмі, а другою спирається на ксенофобію. До речі, саме Вілдерс спробує втілити у Нідерландах Nexit - голландську версію британського Brexit.

В полі прискіпливого зору і інтересів Росії президентські вибори у квітні 2017 року у Франції, де головна боротьба очевидно розгорнеться між Ніколя Саркозі, Аленом Жюппе і Марін Ле Пен, а також парламентські вибори восени цього ж року у Німеччині, на яких Ангела Меркель спробує відстояти посаду федерального канцлера, яку вона займає з 2005 року.

Очевидно, Росія спробує посприяти продовженню у 2018 році терміну перебування на посаді президента Чехії Мілоша Земана, та підтримуватиме політичне довголіття "троянського коня Росії у Брюсселі" Віктора Орбана.

Отже, 2017-2018 рр. мають всі шанси стати не менш багатими на події за рік 2016. Тому уже сьогодні багато хто з аналітиків і політологів радить європейцям міцніше затягнути паски безпеки, а європейським керманичам швидко і успішно вивести лайнери своїх країн із зони російської турбулентності".