Розрив шаблону: Російський соціолог пояснив, що принесе росіянам політика Путіна

Росіяни пов'язували надії на стабільність з президентом Володимиром Путіним. Тепер все більше людей вважають, що стабільності в країні немає. Чи змусить це їх розчаруватися у владі? Своєю думкою в статті для DW поділився російський соціолог і публіцист Ігор Ейдман, інформують Патріоти України.

"Земля наша багата, порядку в ній лише немає", - так визначив ще в середині XIX сторіччя головну проблему російської історії О.К. Толстой. І сьогодні, як показують опитування, більшість росіян вважають, що в країні немає стабільності, без якої неможливий стійкий порядок. Він залишається недосяжним ідеалом, щоразу вислизає у них прямо з-під носа.

Путін прийшов до влади, написавши на своєму політичному прапорі слово "стабільність". Після реформ кінця 1980-х - 1990-х років і пов'язаних з ними перманентних катаклізмів росіяни мріяли про спокійне, стабільне життя. Нинішній президент сприймався ними як людина, покликана реалізувати ці надії.

У якийсь момент люди стали вірити, що довгоочікувана стабільність настала. Більшість респондентів констатувало покращення стану справ в нульові роки в порівнянні з 1990-ми практично за всіма показниками. У 2013 році кількість людей, які вважали, що обстановка в країні стабілізувалася, досягла історичного максимуму (40% опитаних).

Ситуація змінилася після анексії Криму, яка стала початком кінця "путінської стабільності". Святкуючи "кримський тріумф" росіяни ще не знали, що їх мрія про спокійне комфортне життя, здавалося б, що стала втілюватися в реальність, незабаром обернеться в прах - країну чекають санкції, зростання військових та інших витрат, відтік капіталу, економічна криза.

У посткримській Росії ціни і платежі зростають, на індексацію пенсій "грошей немає", рубль знецінився, навіть в спорті суцільні невдачі і скандали. Росіяни стрімко втрачають відчуття стабільності. За останніми даними Фонду громадської думки (ФОМ), тепер в неї вірять тільки трохи більше чверті опитаних.

Нестабільність в період застою

Цікаво, що, не бачачи в країні стабільності, люди стали частіше помічати в ній застій. За останній рік число тих, хто вважає, що країна практично не розвивається, виросло від менш третини до більше сорока відсотків респондентів. Багато росіян сприймають нинішню ситуацію як відсутність розвитку при посиленні загальної нестабільності.

Переважна більшість респондентів ФГД, коли соціологи пропонують їм вибрати між стабільністю і "радикальними реформами", віддають перевагу стабільності. Проте з цього не випливає, що люди налаштовані проти реформ. Адже на практиці альтернатива реформам не є стабільність, якої на думку майже двох третин росіян зараз і так немає, а стагнація.

Багато людей, які вважають, що в країні був застій, можуть сприймати реформи як вихід з цієї ситуації. До речі, і революційні зміни лякають далеко не всіх. В кінці 2012 року 13% опитаних вважали, що Росії потрібна революція. Свіжих даних по цій темі у відкритому доступі немає, але не думаю, що зараз ситуація сильно змінилася.

"Розрив шаблону"

Стабілізація економічної та політичної ситуації всю путінську епоху була серед найбільш важливих пріоритетів росіян. В кінці минулого року вона вийшла в цьому списку на перше місце.

Причому для прихильників Путіна стабільність і порядок ще важливіше, ніж для прихильників опозиції. Реальний стан справ в країні явно не виправдовує їх очікування. Люди починають розуміти, що найважливіший для них запит на стабільність так і залишився без відповіді.

Втрата населенням відчуття стабільності - найбільш серйозна політична проблема Кремля. Вона в перспективі може розмити базовий путінський електорат. У масовій свідомості існує стереотип: Путін - це стабільність. Поки люди в більшості своїй не пов'язують підсилення нестабільності з його політикою. Але з часом цей простий взаємозв'язок може стати зрозумілий виборцям. В цьому випадку відбудеться "розрив шаблону" російської масової свідомості. Люди зрозуміють, що саме дії путінської влади ведуть до дестабілізації ситуації в країні.

Реформи проти застою і дестабілізації

Стабільність неможлива без відмови від руйнівних її зовнішньополітичних авантюр і надмірних військових витрат, від репресивних законів, які розколюють суспільство і виборних фальсифікацій. Однак нинішня влада навряд чи змінить свій амбітний зовнішньополітичний і репресивний внутрішньополітичний курс. Адже така політика абсолютно відповідає поглядам на світ і менталітету правлячої еліти, що складається багато в чому з колишніх радянських чекістів.

Судячи з результатів соціологічних досліджень, реформи заради подолання нестабільності і застою могли б бути популярні в російському суспільстві. Але реальними вони стануть тільки після радикальних політичних змін, шанси на які дає неминуче розчарування виборців у владі, яка обдурила їх надії на стабільність.