"Що не скаже, що не вдіє – сміються з нього люди", - Дід Панас про заяви ватажка "ДНР" Захарченка

От, скажімо, жив та був собі такий хлопець. Працював гірничим електромехаником, працював техніком-електромеханіком, та ще й неабиякого – шостого розряду. А потім... потім згубила його жадібність. Став комерційним директором на фірмі відомого бандита та не став діловаром – у бандити й подався. Далі – більше: продав країну, став людей невинних вбивати, грабувати почав, катувати... Ненажерлива у нього пелька, а клепки – чого нема, того нема. От і мислить – не клепкою, а пелькою.

Ну, ви зрозуміли вже, про кого я? Захарченко Олександр Володимирович, пахан над паханами донецькими, бандюк над бандюками, гнида та запроданець. Було – його боялися, силу забрав, а нині... нині що не скаже, що не вдіє – не бояться його люди, сміються з нього. Не ті, звичайно, не бояться, яких він у себе в лігві в заручниках тримає, не ті, хто на загарбаній настамнєтами та смаженими бурятами українській землі полишився. А ті, на кого він дзявкає, хто його кокочленцям прочуханів давав, дає й даватиме...

Чого він вже там тільки не городив, аби не забули про нього! Вже й Київ брав, і на Лондон нападав, і Новоросію проголошував... Хоча, слід зазначити, що, позаяк мислить він, як ми вже встановили, не клепкою, а пелькою – то й всі оці вибрики є породженням не його геніальної військової та державотворчої думки, а роботою великих та страшних суперстратегів з містечка Моськви, що під Ольгіним. Це там сидять та розробляють велемудрі комбінації, які в народі отримали роїськомовну назву "много ходов очка". Тож, як би нині тамтешні доктори геополітичних анук не відхрещувалися – нинішня Мєлкососія є їхнім особистим пером в баюру.

Постає питання – а навіщо, власне? З цього приводу вже чого лишень не понаписували. Одні кажуть – мовляв, аби зірвати гамбурзькі переговори "нормандського" формату. Інші – аби оптимізувати витрати та скоротити (а докупи – ще й "почистити", як вони це добряче вміють) адміністративні штати: були дві "республіки" – стане одна. Треті – та ба ні, це просто тому, що там вже всі зрозуміли, що окуповані території скоро повернуться до України, тож тепер треба робити вигляд, що все навпаки – це, мовляв, Україна стає тією Недопахомією... чи як її там... Милопросією... забув дід, як вони оте мертворождене державне одоробло назвали...

А я вам чесно скажу: мені це просто нецікаво. Я так собі гадаю – це просто тому, що Новоросію вже встигли дошкульно та влучно обізвати: Хобопоцією (це, для поціновувачів латини – "Новоросія", прочитана латинськими літерами). А от з тією Малососією чи як її там – ще повозитися доведеться, аби вигадати справді дошкульний еквівалент. А як українці його вигадають – у панів мишебраттів вже напоготові нова назва буде. Наприклад – Недоросія. Або – Переросія. Чи взагалі – Бидлоросія... Головне – аби слово "Росія" було присутнім, в якості такого собі ідентифікаційного маркера. Аби ніхто навіть жодного сумніву не мав, хто за тим усім стоїть...