Стало відомо, чому не саджають соратників Януковича: Як Німеччина з Францією "зливають" Україну Кремлю, заради "стабільності" - ЗМІ

Захід висунув Україні вимогу, згідно з якою виборчий закон для окупованих територій Донбасу потрібно прийняти в найближчі тижні, а самі вибори провести не пізніше червня 2016 року. Про це в своїй статті для ZN.UA пише Сергій Рахманін, посилаючись на власні джерела, інформують Патріоти України.

"За даними наших джерел, робота над виборчим законодавством для ОРДЛО ведеться. І (як слід було очікувати) ведеться вона за рамками "мінського процесу" і особливо не афішується. Відповідальним за підготовку документа президент призначив свого представника в парламенті Руслана Князевича", - йдеться в статті.

Як зазначається, новий закон розробляється в контакті з представниками Німеччини та Франції. За словами Рахманіна, розробники цього закону зустрічалися, як мінімум, двічі - в Берліні та Києві.

"Наскільки можна судити, Київ переконаний, що Москва не ознайомлена з його планами, однак, за нашими даними, Берлін і Париж (не повідомляючи про це українську сторону) не просто діляться з Кремлем всією необхідною інформацією, а й консультуються з представниками Росії з приводу окремих положень майбутнього закону. Інтереси України наших західних партнерів турбують набагато менше, ніж сам факт проведення виборів, що дозволяють "закрити" проблему ", - пише Рахманін.

За його інформацією, робота над проектом ще не завершена, однак повинна закінчитися найближчим часом.

Також Рахманін пише, що джерело, близьке до президента України Петру Порошенко, повідомило, що українській владі був виставлений черговий дедлайн. Домовленість, яка існувала раніше, про те, що закон про вибори в ОРДЛО буде прийнятий в грудні, а вибори відбудуться в березні, Київ зірвав.

"Нові терміни, які Захід виставив Порошенку - виборчий закон не пізніше березня, самі вибори - не пізніше червня. В іншому випадку Києву загрожують зняттям санкцій ЄС щодо Росії. Або в червні, або у грудні. Це повинно стати покаранням Києву за невиконання мінських домовленостей. Те, що Москва їх також не виконує, європейських лідерів не дуже турбує. Бо з формальної точки зору, першочерговим порушником є якраз Україна ", - йдеться в статті.

"Президент розраховував, що головне - виграти час, а там він що-небудь придумає. Але не придумав. Особи, які мають доступ до глави держави, беруться судити про те, що чіткого плану "Б" щодо Донбасу у нього немає. Та й план "А" був йому нав'язаний", - пише Рахманін.

Новою умовою проведення виборів в ОРДЛО Київ назвав забезпечення безпеки з допомогою міжнародної поліцейської місії. Берлін цю ініціативу зустрів прохолодно. ОБСЄ пообіцяла таку можливість розглянути до кінця березня.

Росія, наскільки відомо, категорично проти і в будь-який момент може такий план заблокувати. Київ посилається на регулярні порушення режиму припинення вогню. ОБСЄ зазначає, що порушення фіксуються по обидва боки. На Заході вважають плюсом сам факт тривалої відсутності масштабних бойових дій і те, що лінія розмежування за рік істотно не змінилася.

У Берліні й Парижі вважають, що в разі принципової домовленості Києва і Москви про вибори, статус та амністію питання про припинення стрілянини вирішиться легко. Путін, за нашими даними, підтвердив готовність замінити Захарченка й Плотницького менш одіозними персонажами. Порошенко, як нам стало відомо, зацікавився "планом Медведчука", що передбачає створення в ОРДЛО адміністрацій, які очолили б фігури, що влаштовують і Київ, і Москву.

Сам же Віктор Володимирович, зважаючи на все, підказав Петру Олексійовичу кандидатів — Ріната Ахметова і Юрія Бойка. Кажуть, кандидатури президентові сподобалися. За нашими даними, він провів попередні переговори з обома, і обидва нібито погодилися. Повірити в це (особливо стосовно Ахметова) непросто, але джерело видання наполягає на достовірності цієї інформації. Путіна з цією пропозицією ознайомили, однак згоди ще не отримали.

У доборі кандидатур Київ пішов шляхом, уторованим на початку 2014 р.: олігархів — на проблемні "царства". У Москві ж зважують трохи інші чинники. Наприклад, до Ріната Ахметова великої довіри Путін не відчуває. Її підточила як ахметовська позиція "ні нашим, ні вашим", так і позитивні відгуки Вікторії Нуланд про українського олігарха під час літнього візиту держсекретаря Керрі в Сочі.

До Бойка у Кремлі довіра є. Але чи знімати Бойка на лідерському безриб'ї з "Опозиційного блоку"? Чи ризикувати долею керівника поки що єдиної проросійської сили в українському парламенті? Чи створити йому в Луганську трамплін для "стрибка на Київ"? Чого це коштуватиме Кремлю?