Степану Кубіву час шукати нову роботу - нардеп

"Першому віце-прем'єру Степану Кубіву час шукати нову роботу. Підконтрольне йому Міністерство економічного розвитку і торгівлі втратило статус локомотива реформ і не відповідає викликам часу." Про це пише на сайті Новое время журналіст Сергій Лещенко, передають Патріоти України, продовжуючи:

Міністерства економіки існують у всіх країнах світу, а імена успішних реформаторів потрапляють в підручники історії — як Людвіга Ерхарда в Німеччині, наприклад. В Україні після Революції Гідності Міністерство економічного розвитку і торгівлі очолив литовець Айварас Абромавічус, але через рік він поплатився місцем, коли спробував навести порядок в держкомпаніях — дійних коровах кланів, що знаходяться при владі.

Після приходу Степана Кубіва Мінекономіки втратило статус локомотива реформ. Макс Нефьодов, який залишився на посаді заступника, зайнятий вузьким профілем завдань, тоді як все міністерство стало джерелом проблем для бізнесу і слухняним інструментом олігархів та спецслужб.

Зі скаргами на відомство я зіткнувся ще на початку року. Тоді Кубів, отримавши припис СБУ, без роздумів наклав санкції на незалежних трейдерів зрідженого газу, навіть не спробувавши вникнути в проблему. Через місяць СБУ визнала, що претензій до трейдерів немає. Але за цей час вільну нішу на ринку автогазу зайняв одіозний Віктор Медведчук.

Інший приклад — коли Мінекономіки за нацьковуванням СБУ наклало санкції на австрійського виробника приправ для ковбас і сосисок Matimex. За словами знайомих з ситуацією, попередні власники підприємства для спокійного життя розносили $250 тис. на рік "чайових". Бізнес-омбудсмен Альгірдас Шемета вніс пропозицію змінити порядок введення санкцій — лише за рішенням суду, але його реформаторська ініціатива не отримала розвитку.

Також восени минулого року руками Мінекономіки була зроблена спроба перепідпорядкувати УкрТрансГаз — одне з найбільш корупціогенних підприємств, віддане після Майдану на прожиток Народному фронту. Тодішній керівник, ставленик Миколи Мартиненка Ігор Прокопів, знайшов захист саме в особі Кубіва. Ситуацію вдалося врятувати лише після втручання посла США, який безапеляційно вказав на необхідність зберегти УкрТрансГаз в підпорядкуванні Нафтогазу.

Ще Мінекономіки створило сприятливі умови для Дмитра Фірташа, що монополізував ринок добрив. У відомстві прискорили вступ в силу антидемпінгових мит для імпорту, що дозволило Фірташу підняти ціни, обдираючи фермерів. Цей процес супроводжувала заступник Кубіва Наталія Микольська, яка до приходу на держслужбу вела Фірташа як клієнта юркомпанії.

Показова спроба Мінекономіки позбутися незручних чиновників, які залишилися з часів Абромавічуса, — наприклад, глави Держрезерву Вадима Мосійчука. Неприємності у нього почалися після укладення договору про постачання палива від маловідомої на той момент компанії Трейд Коммодіті. Її патрон — Андрій Адамовський, партнер по бізнесу і сусід по офісу Олександра Грановського, президентського "рішали" по силовикам і судам. Він особисто приходив до Держрезерву з вимогою забрати паливо, але отримав відмову через низьку якість продукції. Після цього Кубів запустив службову перевірку глави Держрезерву, що стосувалася не результатів роботи відомства, а того, де і коли він проводив відпустку або лікарняний, і найцікавіше — чому звільнив підлеглих, замішаних у корупції.

Ще одна сфера провалу Мінекономіки — призначення на конкурсах керівників держкомпаній. Процес завмер з кінця минулого року і ожив лише перед літніми канікулами під тиском західних донорів та консультантів уряду. На сьогодні узгоджено список підприємств, куди повинні бути обрані незалежні керівники, але Мінекономіки всіляко блокує прихід нового шефа на підпорядковану йому Об'єднану гірничо-хімічну компанію. Цей актив, керуючий титановими комбінатами, був відданий на розтерзання Мартиненка, а відсторонений директор Руслан Журило навіть побував в слідчому ізоляторі в рамках розслідування НАБУ. Але і зараз, коли розкриті схеми і названі бенефіціари, операції все одно проходять через "прокладку" Bollwerk, пов'язану з Мартиненком.

Також на рахунку Кубіва — зрив призначення керівника заводу Електроважмаш, де відбувся конкурс ще при Абромавічусі, але француза, який отримав перемогу, так і не привели до посади, затягуючи процес узгодження. Кубів не хоче передавати ні титанові, ні машинобудівні активи в управління Фонду держмайна, що блокує його приватизацію. Імітація конкурсних призначень привела до бойкоту з боку глави офісу МВФ в Україні Джерома Ваше, що вийшов з номінаційного комітету.

Кубів може бути заслуженим учасником Революції Гідності, але його робота міністром явно не відповідає викликам часу. Він може вміло виконувати прохання АП, але нездатний вловити сподівання бізнесу, що очікує від влади нової економічної політики. А значить — настав час йому шукати іншу роботу.