Ситий бюргер - дурний бюргер: Голландська подяка Москві за масове вбивство співвітчизників - Андреас Умланд

6 квітня 2016 року в Нідерландах було проведено національний референдум, в рамках якого голландці повинні були проголосувати за або проти Угоди про асоціацію України з ЄС – великого договору між Брюсселем і Києвом, підписаного в 2014 році і ратифікованого в 2015-му. Про це пише на сайті Новое время співробітник Інституту євро-атлантичного співробітництва в Києві Андреас Умланд, інформують Патріоти України.

Як і очікувалося, вороги асоціації виграли: приблизно дві третини висловилися проти, і тільки одна третина – за. Але кожному, хто хоч трохи знає, як функціонує ЄС, цей загальнонаціональний, дорогий голландський референдум з низькою явкою з питання договору між Україною і Євросоюзом сам по собі виглядає дивно.

Чому голландський референдум був настільки незвичайною процедурою? Європейське співтовариство за останні 60 років уклало десятки угод про асоціацію, вільну торгівлю, стабілізацію та співпрацю з країнами по всьому світу – від Південної Африки до Чилі. Асоціація і схожі угоди не є чимось новим або незвичайним, це старий, стандартний інструмент зовнішньої політики ЄС, що використовується і іншими міжнародними організаціями. Громадськість у Європі і не тільки здебільшого ці угоди ігнорує.

Нещодавні Угоди про асоціацію з Україною, Молдовою та Грузією дійсно масштабніші, ніж попередні європейські угоди такого плану. Ці три угоди включають в себе пункти, що передбачають встановлення між ЄС і трьома країнами так званих «Зон глибокої та всеосяжної вільної торгівлі».

Так, з урахуванням цього можна сказати, що такі угоди в деякому роді нові, але це все одно навряд чи є достатньою підставою для того, щоб зробити Угоду про асоціацію України з ЄС питанням, заслуговує винесення на національний референдум. З точки зору того, що європейські угоди про асоціацію несуть мало наслідків для щоденного життя Нідерландів, організовувати народне голосування з приводу одної з таких угод дивно.

Це ще більш дивно, оскільки нова угода Євросоюзу з Україною – як і аналогічні з Грузією і Молдовою – не включають в себе чіткої перспективи членства. Таким чином, незважаючи на свою масштабність, ці три нових європейських договори залишаються класичними міжнародними угодами, які не передбачають фундаментальної зміни самого ЄС.

Чому громадяни Нідерландів турбувалися щодо голосування з питання угоди про асоціацію, в якій не згадується перспектива членства? Мало б сенс замість цього провести референдуми з приводу більш старих угод про асоціацію з Туреччиною або країнами Західних Балкан, в які включена перспектива членства і які потенційно можуть чинити більший вплив на голландських громадян.

Так, справді, Україна одного разу може стати членом ЄС, і багато українців бачать у цій угоді крок до вступу в Євросоюз – хоча і знають, що це може статися тільки у віддаленому майбутньому. Також правда в тому, що кожен новий член ЄС змінює Союз тим або іншим чином, як і, побічно, позицію Нідерландів у світовій політиці та економіці.

Але чому тоді Голландія, жоден інший член ЄС досі не переймаються проведенням голосування щодо вступу в Євросоюз інших держав? Чому голландців не турбувало одночасний вступ десяти східноєвропейських країн у ЄС у 2004-2007 роках, але при цьому 6 квітня 2016 вони висловили свою волю з приводу простого міжнародного договору ЄС з ще однією східноєвропейською країною?

За останні два роки прокремлівські пропагандисти голосно заявляли, що Угода про асоціацію з Києвом порушує російські інтереси, і таким чином дестабілізує систему європейської безпеки. Однак дана Угода в основному стосується торгівлі – це не антиросійський пакт. Вона не заважає Україні встановлювати зони вільної торгівлі і укладати інші далекосяжні угоди з третіми сторонами, в тому числі і з Росією.

Бажання Росії, щоб Україна увійшла в підконтрольні Москві торгові союзи, на кшталт нещодавно створеного Євразійського економічного союзу, які не підтримали серед політичної еліти України, навіть в колишніх щодо проросійських адміністрації Леоніда Кучми та Віктора Януковича.

Кремль занадто пізно та несподівано оголосив про свій різкий антагонізм асоціації Києва з Брюсселем. Замість цього раніше він подавав сигнали, що згоден навіть на вступ України в ЄС і роками просто ігнорував переговори щодо Угоди з Євросоюзом. Тільки в 2013 році, коли Угоду вже було повністю сформульовано і парафовано, Росія виступила рішуче проти.

Як підтвердять європейські чиновники, заяви Кремля про нібито великі втрати РФ від асоціації України з ЄС сильно перебільшені. Гучно проголошені страхи Москви несумірні з реальними наслідками договору на російсько-українську торгівлю, яка останнім часом, через війну, і так скоротилася до мінімуму. Економічні втрати Росії від її агресивної реакції на Угоду про асоціацію вже давно значно перевищили ті невеликі втрати, які вона могла б понести від її втілення.

Угода про асоціацію між Україною та ЄС не є особливо важливою для Нідерландів. Вона не матиме серйозного впливу на внутрішні справи ЄС, а також не є, сама собою, якоюсь загрозою європейській безпеці. Що робить її, тим не менш, вибухонебезпечною, так це заклопотаність Москви, що ця Угода є для України шансом стати по-справжньому ліберально-демократичною та економічно динамічною країною.

Сьогодні Угода дає українцям надію на нове народження молодої держави, на більш світле майбутнє і нові можливості для їх дітей. Якщо Угоду буде успішно реалізовано, вона допоможе Україні поступово стати політично стабільним і економічно успішним членом європейського співтовариства.

Саме ця перспектива могла б стати серйозною загрозою для клептократичної кліки Путіна: консолідація і відродження України можуть надихнути росіян на те, щоб повстати і вимагати політичних змін, подібних до тих, яких домоглися українці під час двох повстань в 2004 і 2013-2014 роках, що починалися мирно. Поширення європейських цінностей та ідей через Україну на РФ було б кінцем путінської системи. Це першочергова причина, через яку Кремль так агресивно відреагував на поворот України до ЄС.

17 липня 2014 року 298 членів екіпажу і пасажирів, більшість з останніх – громадяни Нідерландів – рейсу MH17 стали жертвами безжального опору нинішніх правителів Росії поширенню демократії та свободи в Східній Європі. Сьогодні мало хто з поінформованих спостерігачів поставить під сумнів повну відповідальність Кремля за цю жахливу подію: зенітна ракета, яка потрапила в пасажирський літак на висоті понад 10 км, була російського походження, а управляти нею могли лише добре підготовлені, іншими словами, російські солдати.

Деякі коментатори в Нідерландах і в інших країнах досі звинувачують українську державу у несвоєчасному виявленні можливих загроз пасажирським авіарейсам на Донбасі. Але вони забувають, що українська держава більше не була присутньою і, відповідно, мала неповну інформацію щодо так званих «сепаратистських» територій, де з'явилося російське високотехнологічне озброєння незадовго до інциденту.

Голландська Рада Безпеки у своїй нещодавній доповіді про те, що трапилося критикує крихку станом на липень 2014 року українську державу за те, що вона не розпізнала зростаючий ризик. Тим не менш, Рада Безпеки не згадує у своєму звіті про іншу державу, яка мала повну інформацію про ризик використання високотехнологічного протиповітряного озброєння в Україні – тому що ця держава навмисно направила туди цю техніку, щоб дестабілізувати країну та вбивати українців.

Очевидна слабкість української держави, на яку скаржиться багато хто на Заході, в її ставленні до незрозумілої ситуації влітку 2014 року, якраз і призвела до російської агресії навесні 2014 року. Українська держава була не тільки не в змозі запобігти загибелі майже 300 мирних громадян, пасажирів рейсу MH17. В 2014 році українська держава була також не в змозі захистити власні кордони, організувати свою армію і врятувати життя як мінімум 9000 українців, загиблих з того часу в результаті гібридної війни РФ проти України.

Невеликі Нідерланди, як один з найбільших торговельних партнерів та інвесторів в Росію, а також одна з країн ЄС, економічно найбільш пов'язаних з Москвою, непрямим чином співфінансували кремлівські військові операції в інших країнах – у Молдові, Грузії, Україні та Сирії – в тому числі розробку і доставку дорогих протиповітряних комплексів БУК-на Донбас.

Тим не менш, громадяни Нідерландів на референдумі вирішили зробити подарунок Кремлю, бо їхнє «ні» означає масштабну символічну перемогу останнього в гібридній війні з Україною. Правда, те, що голландці не підтримали Угоду про асоціацію України з ЄС, майже не матиме практичних наслідків ні для ЄС, ні для Нідерландів. Явка ненабагато перевищила необхідні 30%, і жодним чином не скасує Угоди про асоціацію.

Тим не менш, те, що громадяни Нідерландів не підтримали Угоду про асоціацію – пропагандистський тріумф для Путіна. Це голосування також буде довгостроковою ганьбою для голландців, і є публічним приниженням мільйонів українців, які за останні роки боролися як мирним шляхом, так і з зброєю в руках на сході України за своє визволення та євроінтеграцію.

Те, що на референдумі проголосували проти зближення України з ЄС – крок назад для створення мирної та об'єднаної Європи, а також удар в спину російської демократичної опозиції Путіну. Голландське голосування пошле тривожний сигнал іншим націям пострадянських територій, включаючи росіян, які намагаються звільнитися від неоавторитарних нинішніх можновладців у Кремлі та стати частиною розширеної Європи.