
Глядя на видео - как наши хлопцы поднимают прапор над Славянской РДА - хочется плакать. Тогда нам казалось, что к осени все закончится. Все вернутся в свои дома, а сепаров пересажаем. А ближе к осени случился Иловайск. И война, которая уносит жизни наших вот уже четвертый год, до сих пор продолжается.
Русскомирскому дракону нельзя рубить голову только в одном месте. Все равно вырастает другая. Нельзя биться на Донбассе, закрыв глаза на Приднестровье. Нельзя забывать про Абхазию и Южную Осетию. Им ничего нельзя прощать.
История учит, что нам всем нельзя закрывать глаза на "чужой конфликт". Потому что их, "чужих", не бывает.
А из позитивного. Жители освобожденного от орков Донбасса становятся куда более убежденными бандеровцами, чем те, кто русских градов и мин не хлебнул.
Я знаю одного парня-переселенца из Кадиевки (Стаханова), который посидев у сепаров "на подвале" летом 2014-го, чудом выехавший оттуда, сейчас занимается здесь строительством жилья для своих земляков - проукраинских луганчан. И собирает украинские книжки для городской библиотеки в Кадиевке. Говорит: "Мы скоро вернемся".
"Ось це максимально відповідає моєму розумінню ситуації", - пише у своєму блозі Роман Шрайк, передають Патріоти України. І вся історія. Я знаю, що є читачі, які люблять, щоб їм описували якісь багатоходівки, хитросплетіння та інші шпигунські трилери. І...
Президенту Російської Федерації Володимиру Путіну не збирається погоджуватися з будь-якими умовами миру, оскільки він не зацікавлений у завершенні війни. Таку думку висловив у своєму дописі у Facebook український журналіст і політичний оглядач Віталій ...