Глядя на видео - как наши хлопцы поднимают прапор над Славянской РДА - хочется плакать. Тогда нам казалось, что к осени все закончится. Все вернутся в свои дома, а сепаров пересажаем. А ближе к осени случился Иловайск. И война, которая уносит жизни наших вот уже четвертый год, до сих пор продолжается.
Русскомирскому дракону нельзя рубить голову только в одном месте. Все равно вырастает другая. Нельзя биться на Донбассе, закрыв глаза на Приднестровье. Нельзя забывать про Абхазию и Южную Осетию. Им ничего нельзя прощать.
История учит, что нам всем нельзя закрывать глаза на "чужой конфликт". Потому что их, "чужих", не бывает.
А из позитивного. Жители освобожденного от орков Донбасса становятся куда более убежденными бандеровцами, чем те, кто русских градов и мин не хлебнул.
Я знаю одного парня-переселенца из Кадиевки (Стаханова), который посидев у сепаров "на подвале" летом 2014-го, чудом выехавший оттуда, сейчас занимается здесь строительством жилья для своих земляков - проукраинских луганчан. И собирает украинские книжки для городской библиотеки в Кадиевке. Говорит: "Мы скоро вернемся".
27 червня (за юліанським календарем 10 липня) вшановують преподобного Самсона, гостинного - святого, який, за переказами, міг лікувати хвороби одним своїм дотиком, а своє життя присвятив допомозі людям. У народі день прозвали Самсон Сіногной, зазначают...
"Урок" другий. який стосується процесу "військового будівництва" (оборонної політики) держави... В першому "уроці" ми вже з'ясували, що у сучасній війні, застосування будь-яких її засобів, які пов'язані із протиборством у повітряному просторі, варто ві...