Устим Кармалюк: Народний месник, який наганяв жах на місцеве панство та царських чиновників

10 березня виповнився 231 рік з дня народження українського Робін Гуда Устима Кармалюка, повідомляють Патріоти України. Народний месник, захисник нужденних – саме таким він залишився в пам’яті сучасників, пише видання «На скрижалях».

«10 березня 1787 року в подільському селі Головчинці Летичівського району Хмельницької області народився Устим Кармалюк.

Працюючи двірником у поміщицькому дворі, Устим здобув свою першу освіту. Устима вперше заарештували в панській економії. Відомо, що 24-річний Устим відзначався не лише талантом, але і прекрасною вродою. А ще - непокірним характером.

1811-го року Устим утік з-під варти, відтак через рік його забрали у рекрути до московської армії. Там він мав відбути 25 років, але через рік Устим повернувся у рідні краї.

Скоро зібрав загін, який забирав панське майно і роздавав його бідним селянам. Зокрема Кармелюк здійснює напади на сільських багатіїв Федора Шевчука та Івана Сала в селі Дубовому й інших, хто гнобив простий народ. Селянські загони забирали майно в поміщиків-чужинців. Не шкодували і деяких місцевих панів, що допомагали окупантам гнобити своїх братів.

Після першої втечі із Сибіру Устим Кармалюк одружився. Його дружиною стала уродженка Поділля Марія. Народився син.

1822 року в селі Галузинцях 34-річний Кармалюк потрапив у руки жандармів. Щоб врятуватися, видав себе за солдата з Костроми. Під посиленою охороною Кармалюка доправили до містечка Літина. Але в Літинському нижньому земському суді сталася незвичайна пригода. Кармалюка видав маленький син, що кинувся батькові в обійми.

Із дружиною Марією мав четверо синів та одну доньку. Однак Устим дуже рідко зустрічався зі сім'єю, майже весь час віддаючи боротьбі з панами.

Суд відправив в'язня у Кам'янець-Подільську фортецю. Тут Кармалюк просидів два роки. Але і звідси Кармалюк утік. Він роззброїв вартових. Але під час втечі був поранений і потрапив у полон. За спробу втечі з в'язниці 37-річного отамана жахливо покарали . Йому випекли тавро на чолі. Його заслали на вічну каторгу до Сибіру. Тут він також пробув не більше року.

Свій останній гучний злочин Кармалюк здійснив у ніч на 13 серпня 1835 року - у селі Красносілки була пограбована і побита посесорка Поплінська.

22 жовтня 1835 року була влаштована засідка і Устима Кармалюка убив Федір Рудковський. Тіло народного месника ще кілька днів возили селами, щоб залякати селян. Згодом його поховали в місті Летичеві за огорожею міського кладовища Після цього московський цар Микола I викликав убивцю в Петербург на аудієнцію й особисто нагородив перснем із діамантом.

В народі вірили, що Устим Кармалюк був характерником. Тому переказують, що Федір Рудковський вистрілив у нього не кулею, а срібним ґудзиком — бо тільки так можна вбити чаклуна-характерника.В судових паперах після смерті Кармалюка з'явився запис: "Сим образом кончил жизнь свою славный злодеяниями Кармалюк, наказанный три раза шпицрутеном и три раза кнутом, столько же раз бежавший из каторжной работы, непокоивший многие годы здешнюю округу" .

Кармалюк загалом витримав 4000 ударів шпіцрутенами, 227 - батогами і на обличчі мав три тавра розпеченим залізом. Також підняв на боротьбу 20 тисяч повстанців. Це зробило його легендою - "народним месником", про нього складали пісні, писали твори та знімають і досі фільми.

Упродовж 23 років боротьби загони Кармалюка здійснили понад тисячу нападів на поміщицькі маєтки й урядові установи. У Літині та в Кам'янці-Подільському працюють музеї, присвячені Кармалюкові. Пам'ятник народному захиснику стоїть у Летичеві».