В окупації всі вже втомилися від свавілля клоунів у камуфляжі. Ми бачимо передсмертну агонію РФ - Фашик Донецький

Вже більше трьох років Адольф (Фашик) Донецький живе в окупації, щодня спостерігаючи за реаліями "русского мира". Редакції сайту Інший Погляд вдалося поспілкуватись із Фашиком у самому серці нашої країни - у Києві, куди він завітав у власних справах, передають Патріоти України.

Про ситуацію на окупованих територіях; про те, як проукраїнські мешканці в окупації борються з пропагандою ворога; про пошуки «канцлагєрєй під Києвом» та про те, чому Україна обов’язково поверне Донбас, блогер розповів в інтерв’ю.

— Ваші перші враження після того, як перетнули лінію розмежування? Що саме ви відчули, коли побачили наших бійців в українській формі?

— Перші враження… Складно все. Перше, що запам’яталося на все життя, то це зовсім інше повітря. Вам мабуть зараз смішно, проте, неможливо описати словами відчуття, коли ти знаєш, що можеш говорити вголос те, що думаєш.

В окупованому РФ Донецьку розмовляють набагато тихіше, тут в тренді напівтона, шоби ніяка сука не почула про що ти говориш та не здала тебе гебні. Коли побачив своїх, то на очах сльози з’явилися. Всім, кому не подобаються зсУ, пропоную заїхати на тиждень в окупацію, будете мати з ким та чим порівняти.

Але, повертаючись до суті питання, скажу чесно: я так би мовити «замерз». Сила асоціацій дуже сильна, для мене завжди буде воїн ЗСУ — воїн визволитель, а рускій солдафон — то валянок напідпитку в ушанці або тєльняшці. Разючий контраст між православними клоунами та нашими військовими, це не передати словами.

— Які настрої панують серед людей в окупації, якщо порівнювати з минулим роком? Чи залишилися «ідейні персонажі», які у будь-який момент готові загинути за «ковбасу по 2.20»?

— Всі вже змучилися від свавілля клоунів в камуфляжі. Навіть латентна вата, яка щось там підгавкує про заборону руцького язика, реально розуміє — свавілля тут так і буде, поки не зайдуть в місто ЗСУ.

Ідейні — це трохи не так треба казати. Хто такі так звані ідейні персонажі? Це ті, хто почав жити краще, коли перейшов на бік ворога за омріяну ковбасу. Їм втрачати нічого: рф їх не чекає, зсУ їх чекають тільки з піднятими руками. Але поки вони в окупації, то вони царі та королі, тому будуть деякі персонажі гризти землю за ссср 2.0.

Якщо ми ведемо мову про цивільних, то холодильник лупить таки по голові. На зарплату в 5 тис грн, якщо своє житло, то можна жити поза окупацією, на зарплату в 10 тис фублів в Донецьку люди виживають, бо не у всіх такі зарплати. Я не веду статистику, проте пішло розчарування рнд та рф, всі розуміють, шо вони пішаки в великій грі. Ну, майже всі.

— Тобто лише холодильник може спровокувати прихильників «руського миру» до масових акцій протесту в окупації?

— Не зовсім так. Ви трохи не розумієте того, що в окупованому рф Донецьку 37-й рік. Давайте говорити чесно: зі 100 людей цивільних, якшо на них наставлять дуло калаша, залишаться протестувати максимум 5.

Не тіште себе ілюзіями та картинками, на яких було показано як, нібито, беззбройні захоплювали військові частини на Донбасі, вам показали тільки картинку, яка була вигідна рф, не більше того. Всі в окупації розуміють, що будь-яку акцію протесту тут 100 відсотків переб’ють з калашів. Ну або танками передавлять.

Холодильник — це важливо, нема питань. Але коли ти розумієш, що тебе та твою сім’ю тупо можуть вирізати за неправильну поведінку, то це трохи інша шкала цінностей. Всі розуміють, орки по-любому візьмуться вбивати сім’ї тих, хто в протестах буде приймати участь. Це не кіно, а реальні люди та реальні долі, тут все по справжньому та хеппі енд фактично неможливий.

— Останнім часом почастішали випадки затримання проукраїнських мешканців, які усіляко намагаються протистояти ворожій пропаганді. На вашу думку, з чим саме пов’язана подібна паніка серед керівництва «бананової республіки»?

— На мою думку, це агонія. Дивіться, кожен з тих, хто пише те, що насправді відбувається в окупації, нещадно лупить всю пропагандистську машину кремля. Якшо така людина в окупації знаходиться, то вона бачить всю картину без декорацій та фотошопу, їй не розкажеш про обстріли жилих кварталів, бо ця людина бачила як луплять артилерією з її кварталу вночі.

Чому кинулися шукати інакодумців? Поняття немаю, проте, якщо не помиляюсь день рифи скоро, може треба видати на гора картинку з черговим диверсантом. Ну або за премії б’ються.

Насправді, диверсанта в окупованому Донецьку знайти дуже просто: хапаєш будь-яку людину, потім везеш на підвал з тортурами, а далі людина на камеру у всьому зізнається, хоч в тому, що вона планувала замах на путіна.

— Через це ви були вимушені на деякий час залишити окупований Донецьк?

— Я виїхав у справах. Більше поки сказати не можу.

— Ми з вами спілкуємося у столиці нашої країни. На що, в першу чергу, ви звернули увагу, коли приїхали до Києва?

— Чесно кажучи, мене досі лякає шум. Контраст дуже жорсткий, важко викинути з голови думку про те, що якщо чуєш шум по трасі, то це мабуть техніка їде. Також в Києві розмовляють голосно, це дуже незвично.

В окупації розмовляють напівтонами, не голосно, бо тебе якась сука може підслухати та здати за неправильні слова. Дуже незвично бачити посмішки людей, в окупації все інакше. В окупації ніхто плани не будує довгострокові, ціль — дожити до завтра та добратися додому до комендантської години, тому обличчя у всіх постійно напружені.

Цю різницю дуже видно, коли ти бачиш людей, які не знають що таке обстріл з града або що таке 152 мм над головою.

Також дуже незвично чути Українську на вулицях. Це лютий шок, бо якщо людина розмовляє в окупованому рф Донецьку голосно Українською, то у людини як мінімум сталеві нерви.

— А як мешканці Києва реагували на російську мову?

— Хааааа, я ж проводив свій власний експеримент: по Києву я орієнтуюся погано, тому думка була такою: всіх перехожих, яких я мав про щось попросити, просив виключно російською мовою та говорив, що я з Донецька приїхав. Ну хоч би хтось дав по морді.

Декілька людей незнайомих мовчки обійняли. Взагалі, те що я бачу, ніякої дискримінації та тп єресі немає, як і не було раніше. Бовдури, які свято вірують в канцлагєря під Києвом, пропоную з’їздити до Хунти та пошукати ті канцлагєря.

Я деяким людям задав такі питання, про канцлагєря. Ржали вголос разом з ними потім.

— До речі, вже завтра, одинадцятого червня, запрацює безвізовий режим з країнами ЄС. На вашу думку, чи можна безвіз вважати перемогою України на геополітичному рівні і як на це реагують адепти «руського миру»?

— Чесно кажучи, я один з небагатьох, хто читав всі положення по безвізу. Але давайте міряти результати. Папір з рнд — це папір для магадану, воркути та інших місць, де бухають з ранку до ночі, а з паспортом так званої рнд — ти звичайний таджик. Хоча і таджик має більше прав, ніж ти.

За сам безвіз я безумовно радий. Проте не безвізом єдиним як кажуть, тут треба дивитися на положення про бізнес у національних маштабах, податкові пільги, спрощення пакетної документації для промисловців та виробників наших. Вата в шоці, якщо чесно, верещить, що ніхто нікуди не поїде. Проте це звучить смішно: в 90% верещать ті, хто далі Маріуполя в житті не був.

— Як вважаєте, чи може Кремль організувати якісь провокації найближчим часом, через які Україна може втратити імідж в очах Європи? Мова йде не лише про військові дії, а й про різноманітні політичні акції.

— Знаючи логіку кремля, дна в них немає. Тому сама фішка кремля в тому, щоби робити пакості Україні, вони ж вважають нас недонацією. Кремль буде будь-якою ціною намагатися показати те, що ми — нація циган, в країні отаманщина та корупція, в нас притісняють когось, ми Сомалі в центрі Європи і тд.

Головний ресурс та рушійна сила кремля — це гроші. Не пропаганда, не люди, а саме гроші. Не буде грошей, не буде думки придумати ше якусь війну, де хтось когось нібито притісняє. А гроші вже таки починають закінчуватися, бо ввели нові купюри в обіг в рф, а це важливий показник.

Я не політолог, проте можу сказати одне: Україна знищила останню імперію влітку 14 року. Зараз ми можемо бачити лише передсмертну агонію рф, бо якби рф мала змогу знищити Україну в 14 році, то це було б зроблено.

— Завершуючи нашу розмову у Києві, щоб ви наостанок хотіли сказати? Можливо, звернулися би до хлопців, які продовжують боронити країну від рашистів? Можливо, звернулися би до мешканців окупованого Донбасу, які чекають на ЗСУ?

— Все просто насправді: шановні зсУ та добробати, хтоб вам що не показував та якби не намагався довести, що на Донбасі лише зомбі, знайте — саме на вас люди чекають в окупації, саме вам, а не політикам, люди вірять, саме заради вас наші люди на Донбасі ризикують життям кожен день. Не вірте пропаганді рф, вірте нашим людям.

Мешканцям, які зараз знаходяться в окупації, можу сказати лише одне: нас ніхто не збирається залишати рф, за нас боряться, нас не кинуть. Мусимо дотерпіти та дожити до перемоги, ми мусимо хлопців зустріти. Вище ніс, працюємо далі.