В синагозі та в АТО: Євреї молитвою та зброєю захищають Україну – дослідник Голокосту (аудіо)

Патріоти України пропонують матеріал підготовлений журналістами "Радіо свобода"

На мітингах правих сил у Києві 21-22 листопада лунали антисемітські заклики. Експерти зазначають, що такі випадки на руку Кремлю, який звинувачує українців в антисемітизмі і ксенофобії, використовуючи «єврейську карту» для створення негативного іміджу нинішній владі України. Директор Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Подольський у розмові з Радіо Свобода міркує, чи мова ворожнечі, що пролунала на Майдані напередодні, є свідомою провокацією, чи це сплеск емоцій?

– Українські євреї показали себе прихильниками та симпатиками Революції гідності. Треба хоча б згадати участь багатьох з них у подіях на Майдані, лист єврейської громади України російському президентові в березні 2014 року, в якому ідеться про те, що Україна – це батьківщина для українських євреїв, й вони розділяють разом з усіма долю України.

– Тобто, ми говоримо про підтримку української державності з боку українського єврейства?

– Так, і це дієва, практична підтримка. Наприклад, українські євреї захищають державу в АТО, допомагають Збройним силам, Національній гвардії, добровольчим батальйонам. Я вважаю, що у цілому путінський режим та частина єврейських російських організацій, підконтрольних Кремлю, були розчаровані, що єврейські лідери України надали потужну підтримку своїй країні, правам людини, а не інтересам російської диктатури, а також підтримали кримських татар тощо... Тому те, що на мітингах радикальних сил лунають ксенофобські заклики, може бути як провокаціями з прокремлівського боку, а можливо, що антисемітські випади зараз в Україні можуть і не мати стосунку до Путіна.

– Чи є серед правих радикалів політики, які – свідомо чи ні – сповідують антисемітизм?

– На жаль, серед так званих праворадикалів в Україні справді можна знайти антисемітів. Так, ксенофобські (антисемітські) настрої можна бачити у ВО «Свобода», до антисемітизму тяжіє і той же Андрій Білецький з його «соціально-національними» поглядами.

Як на мене, у цьому контексті не дуже добре виглядає відкриття пам’ятника козацьким ватажкам Іванові Гонті і Максимові Залізняку в Умані. У місті просто відкрито пам’ятник – без пояснень, без, сказати б, роботи розуму та душі, без справжнього примирення.

– Як громадянське суспільство і влада мають реагувати на прояви антисемітизму, ксенофобії, на мову ворожнечі?

– Дякувати Богові, в Україні є громадянське суспільство. Реагувати треба чесно, не треба боятись непопулярності або «ото потім скажуть». Дуже важливу роль відіграє освіта, яка виховуватиме толерантність і повагу до українців різних національностей і релігійних уподобань. Зараз, наприклад, низка неурядових – наукових та освітніх – інституцій розробляють надзвичайно важливі та актуальні освітні проекти з проблематики толерантності й полікультурності. Так, ми провели семінар на тему «Навчальні програми з проблем дискримінації, ксенофобії та антисемитизму», його підтримала місія ОБСЄ. Учасниками таких заходів є студенти, школярі, вчителі шкіл, викладачі університетів, громадські діячі... Ми у Центрі дослідження Голокосту маємо чималий список українських освітян, студентів, науковців, які з нами співпрацюють. Я дуже вірю в позитивні результати такого інтелектуального підходу!

– Антиукраїнські «інформаційні диверсії» Кремля насаджують Заходу думку про «київську хунту», про ксенофобію українців. То якою, на Вашу думку, має бути відповідь «жидобандерівців»?

– Найліпша відповідь проти фантома «київської хунти» – це справи: потужна соціальна, політична, культурна діяльність національних громад, підтримка розвитку культур національних меншин на всіх рівнях. Маємо велику кількість громадських (неурядових) організацій, основний зміст роботи яких лежить у просвітництві, у розвитку полікультурної освіти в Україні. Їхню діяльність треба підтримувати, а також пропагувати в Україні і за кордоном.

Давайте покажемо світові: ось наші єврейські, грецькі, російські громади, ось вони працюють в українському полі, вони вболівають за долю України. І вони не є ніякими «іноземними агентами», як їх би називали у путінській Росії!