Від найбільш ймовірного до дуже бажаного: Відомий український соціолог дав три сценарії розвитку ситуації у 2018 році

Стабілізаційний варіант розвитку подій означає політику мирного співіснування з корупцією "своїх" корупціонерів, а також "не своїх", але лояльних. Боротьба з корупцією замінюється імітацією, після демонстративних публічних арештів...
Ірина Бекешкіна. Фото: Укрінформ.

"Прогнози — справа невдячна. Навіть метеорологи, що працюють з фізичними явищами, часто помиляються. Що говорити про соціологів, які мають справу з соціальною дійсністю — не просто мінливою, а залежною від спонтанних і несподіваних рішень?" - пише соціолог Ірина Бекешкіна у своєму блозі на сайті видання "НВ", передають Патріоти України, та продовжує:

"Соціологи можуть передбачити реакцію населення на події або рішення, але самі рішення і наступні події часто передбачити просто неможливо. Наприклад, соціологам дорікають в тому, що не спрогнозували перспективу другого Майдану. Але хіба можна було передбачити, що комусь спаде на думку розганяти і бити студентів скромного Євромайдану, який і так вже згортався? І що кожне наступне рішення влади наближатиме безславний фінал — і Януковича, і його Партії регіонів?

Нинішня влада, безсумнівно, розумніша за колишню, але і вона іноді приймає рішення, м'яко кажучи, дуже і дуже дивні. Ну кому спало на думку рішення позбавити громадянства Саакашвілі — політика, рейтинг якого в той час не перевищував 2% і який фактично вже був на маргінесі політичного життя? Одне дурне рішення, і далі — цугцванг, з якого невідомо як вибратися.

Так що важко будувати прогнози, якщо логіку може підірвати чиєсь рішення, прийняте правою півкулею. Тому в кращому разі можемо поміркувати про можливі варіанти розвитку подій наступного року.

Отже, варіант перший найвірогідніший.

Стабілізаційний, або марш на місці.

У перші два роки після революції гідності країна здійснила справжній ривок, здійснивши більше змін, ніж за всі попередні роки. І це незважаючи на війну, катастрофічне падіння економіки і життєвих стандартів.

З основного — формування боєздатної армії, яка може протистояти одній з найсильніших армій світу. Успішне позиціонування на міжнародній арені, політична і фінансова підтримка Заходу. Підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Децентралізація, яка різко розширила можливості місцевих громад. Ухвалення антикорупційних законів і формування антикорупційних органів. Нарешті, стабілізація національної валюти і економічна стабілізація. І як позитивна оцінка перетворень — безвізовий режим.

Як то кажуть, тут би "жити-поживати і добра наживати". Однак є одне істотна але: система залишилася колишньою. Олігархічно-кланова економіка та відповідна політична система, що базується на корупції. Втративши основних бенефіціарів після Майдану, вона отямилася. На фінансові потоки встали нові люди, які реанімували колишні схеми і створили нові. І в міру стабілізації ситуації на воєнному фронті все очевидніше ставало, що ворог №1 — це корупція. Що це саме той камінь, об який спотикаються всі благі плани і реформи.

Стабілізаційний варіант розвитку подій означає політику мирного співіснування з корупцією "своїх" корупціонерів, а також "не своїх", але лояльних. Боротьба з корупцією замінюється імітацією, після демонстративних публічних арештів — багаторічні судові тяжби (до речі, що там з "діамантовими прокурорами"?), Антикорупційні структури заповнюються слухняними людьми.

Економічне зростання можливе, але незначне, оскільки система, яка не допускає чесної конкуренції, "відстібає" від бізнесу корупційну ренту в державний апарат і політику, та відлякує іноземних інвесторів, нездатна до прориву.

Чи можливо послідовне здійснення цієї моделі? Скоріш за все ні.

З одного боку — громадянське суспільство, яке осміліло та відчуло свою силу. З іншого — західні партнери, які втрачають терпіння і відверто зв'язують перспективи фінансової, політичної і військової підтримки з успіхами в боротьбі з корупцією. А головне — народ, розчарований і злий, дуже збіднілий після триразового падіння гривні і майже щодня отримує повідомлення про багатомільйонні корупційні угоди. І претендентів на роль Саакашвілі у нас вистачає. Так що послідовна реалізація варіанту "нехай все буде як є" навряд чи можлива.

Варіант другий можливий.

Відступально-силовий (дуже поганий).

Перспектива майбутніх виборів і відсутність гарантії збереження влади може викликати спокусу вирішити деякі проблеми силовим шляхом. Укладення миру з корупцією логічно означає війну з антикорупціонерами. Кінець поточного року ознаменувався справжньою контратакою системи на антикорупційні органи — спроба підпорядкувати собі занадто незалежне НАБУ, наїзди на громадські організації і навіть випадки (правда, поки одиничні) побиття громадських активістів.

Нарешті, очевидно, що в наступний рік перейде скандальний закон, що вимагає заповнювати електронні декларації представників антикорупційних організацій і всіх, хто з ними пов'язаний. Справді, якщо не довіряють владі, так нехай і вам не довіряють!

Навряд чи дійде до репресій, але ж є й інші методи: збудити народну жабу заздрощів, цілодобово викликати на допити, дискредитувати в ЗМІ, та хіба мало ще як. Заткнути роти особливо голосним, натиснути на власників медіа, призначити свого в дошку аудитора для НАБУ, а краще — взяти під повний контроль і замінити неслухняних.

Наскільки реалістичним є цей силовий варіант, по суті, згортання демократії? Як послідовна політика — ні. Занадто сильна залежність від західних партнерів, а вони висловлювали свою позицію і з приводу наїздів на антикорупційні громадські організації, і з приводу НАБУ. А без підтримки Заходу Україна залишиться наодинці з Росією. З усіма наслідками, що випливають.

Але час від часу, коли при владі права півкуля придушуватиме роботу лівої, ситуативне звернення до силового варіанту цілком можливе.

Варіант третій, дуже бажаний.

Прогресивно-наступальний.

Давайте уявимо, що в рік перед виборами влада (дружно, всіма своїми гілками) вирішить, що найкращий спосіб домогтися успіху на виборах — це зробити максимум корисного для країни, здійснити необхідні перетворення і реформи.

І перш за все — прибрати з дороги розвитку камінь корупції. Для цього — дати волю НАБУ, прийнявши необхідні для успішності їхньої роботи закони (дозволити прослушку, провокацію хабара та інше), розпустити це непорозуміння — НАЗК, набравши туди справжніх воїнів, створити антикорупційний суд з вирішальним голосом громадських активістів, провести справжню судову реформу, довести до кінця дуже затягнуті судові процеси, замінити нарешті ЦВК, прийняти давно обіцяний закон про вибори з відкритими списками замість пафосних монологів налагодити діалог із суспільством та інше.

Та багато чого треба зробити з того, що так і не було зроблено за ці роки. І — максимально залучати до співпраці громадські організації, бачачи в них самих надійних соратників.

Наскільки все це реально? Не дуже. Однак, як показує досвід, під сильним тиском громадянського суспільства і західних партнерів були прийняті закони, абсолютно невигідні для влади у всіх її гілках. Яскравий приклад — електронні декларації ("їжачки плакали, кололися, але їли кактус").

Все-таки перед Новим роком завжди хочеться вірити в диво. Диво, що у наших еліт верх над жадібністю візьме здоровий глузд або хоча б почуття самозбереження, і вони зрозуміють, що без України вони — ніхто і ніщо (навіть сидячи в затишному дворику десь у Європі). Диво, якщо народ пошле подалі безсовісних популістів і підтримає тих, хто пропонує реальні програми і плани. Диво, якщо дехто вирішить, що перспектива увійти в історію України реформатором, який перетворив країну на сучасну європейську державу, набагато важливіша здобуття ще одного мільярда".

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

"Трамп подвергает опасности и свою страну, и вообще планету. Увы, но масштабы именно таковы", - блогер

п’ятниця, 20 липень 2018, 14:58

"Почему выбрали Трампа? Потому что захотели усиления своей американской идентичности. Устали от растущей глобализации, размывающей границы государственного и национального", - пише у своєму блозі Євген Тітов, повідомляють Патріоти України, і продовжує:...

"Как обуздать Путина. Детальная инструкция", - блогер

п’ятниця, 20 липень 2018, 14:41

"Умные же - они поняли смысл. И он один единственный: мы недооценили Путина. По всем направлениям. И за счет этого, он смог сделать нечто, до того совершенно невозможное - выиграть этот раунд. Как он выиграл, сколько людей он искалечил, сколько положил...