Ворог залишився ворогом: ​Європі потрібно згадати, що не варто вірити порожнім обіцянкам Росії - AtlanticCouncil

На момент написання статті "режим припинення бойових дій в Сирії" провалився, і тисячі російських військовослужбовців приєдналися до сирійського президента Башара Асада в його кампанії по поверненню під свій контроль стратегічного міста Алеппо. Нагадаємо, що і Друга мінська угоду між Росією і Україною залишається всього лише формальністю.

В обох випадках є очевидним те, що Москва навіть не збиралася виконувати зобов'язання, під якими підписувалася. Договір про припинення бойових дій в Сирії ніколи не виконувався на 100%, війна проти ворогів Асада не припинялася, а недавно російський президент Володимир Путін заявив відкрито, що не допустить поразки сирійського диктатора.

У той же час, все більше європейських лідерів говорять про необхідність скасування санкцій щодо Росії, - адже Путін же, врешті-решт, співпрацює із Заходом у справі боротьби з тероризмом в Сирії. Але ті, хто бажає послабити або зняти санкції на підставі так званого співробітництва з Путіним по Сирії, повинні уважніше поглянути на факти, які говорять про те, як ця взаємодія здійснюється насправді і чому потрібно починати процес діалогу. Путін вже досить ясно дав зрозуміти, що Росія під його керівництвом не виконуватиме взятих зобов'язань.

На засіданні ради Росія-НАТО, російський представник Олександр Грушко висунув ультиматум, заявивши, що будь-який крок Альянсу, спрямований на підвищення ступеня своєї обороноздатності, буде розглядатися Росією як загроза, що виключає переговори, і яка спонукає Москву застосувати "відповідні заходи". Грушко заявив, що Москва не тільки вважає НАТО потенційною загрозою, але і наполягає на тому, щоб організація не робила заходи для посилення оборони, оскільки вони будуть розцінені Росією як провокація.

Адміністрація Обами в черговий раз показала, що не розуміє справжніх цілей Путіна. Посол США в НАТО Дуглас Лут сказав, що подальше розширення НАТО знято з порядку денного, оскільки це може спровокувати Росію, а цього Сполучені Штати допускати не мають наміру.

Крім голослівних заяв, реальної відповіді на посилення провокаційної поведінки Росії, що становить небезпеку для країн НАТО, немає. Путін, схоже, може провокувати НАТО будь-якими доступними йому способами, а єдиною ефективною відповіддю Альянсу буде забезпечення дотримання своїх принципів і цінностей. Тиск з боку Франції, Німеччини та Італії з питання ослаблення або зняття санкцій зростає. Разом з тим, європейці не мають на Росію необхідного впливу, щоб хоч спробувати змусити Путіна виконати свої зобов'язання щодо режиму припинення вогню на сході України.

Друга мінська угода ні до чого Москву не зобов'язує, в ній навіть не визнається той факт, що Росія з 2014 року перебуває в стані війни з Україною. Замість цього в документі йдеться про протистояння українських урядових сил і "сепаратистів" - за якими насправді стоять російські регулярні війська. Сторони конфлікту розглядаються, як рівні, що призводить до спроби змусити Україну відмовитися від суверенітету і права контролю над Донбасом.

Незважаючи на те, що в Центральній і Західній Європі практично досягнуто консенсусу з питання розміщення постійного контингенту збройних сил, створюється враження, що Вашингтон і Берлін, побоюючись спровокувати Путіна, наклали вето на подібну політику. На сьогоднішній день в Європі немає жодної постійної бронетанкової бригади, як цього вимагав генерал Кертіс Скапаротті, командувач Об'єднаними збройними силами в Європі, називаючи подібний крок необхідним мінімумом. До вторгнення в Україну Росія мала безсумнівну військову перевагу в Балтійському регіоні, а й сьогодні Москва продовжує концентрувати сили, постійно створюючи нові підрозділи і активізуючи вчення, в тому числі і ядерні.

Однак якщо навіть бронетанкова бригада з'явиться (в межах сил НАТО у Європі.-ред), вона буде безсила в разі непередбаченого розвитку військової дій. Адже перевага Росії в артилерії, засобах радіоелектронної боротьби, також як і перевага її протиповітряних і військово-морських сил в Балтійському і Чорному морях, очевидні. Міністр оборони Польщі Антоній Мацеревич стверджує, що польській армії систематично не вистачає фінансування, в той час як ситуація в арміях інших країн Європи ще гірше. Німецькі військові були змушені призупинити навчання, з тієї причини, що правила не дозволяють їм працювати понаднормово (!). Вивести внесок Великобританії в НАТО, який повинен становити 2% від ВВП країни, на потрібні показники вдалося лише через «творчого обліку». І ось це провокує Росію?

Справа в тому, що все, що б не робило НАТО, навіть саме його існування, є для Москви провокацією, тому що Росія - про це говорять її офіційні документи - розглядає як можливий конфлікт з кожним зі своїх сусідів, незалежно від його реальної політики. Мало того, Москва безсоромно продовжує висувати НАТО ультиматуми, при тому, що сама відкрито порушує свої зобов'язання.

Показовим є те, що поведінка російського представника на раді Росія-НАТО стала своєрідним визнанням з боку Альянсу: ми не можемо обійтися без співпраці з Росією. Але для Путіна діалог є лише прелюдією, що дозволяє йому перейти до здійснення тиску, щоб відновити відносини з ЄС і зняти санкції, при цьому зберігши російські завоювання в Україні і залишивши за собою свободу дій в Сирії.