Все, за що б не взявся Путін: Результати повороту РФ на Схід, запущеного на тлі українсько-російського конфлікту, дуже розчаровують, - норвезький політолог

"Владивосток, якому перед самітом АТЕС в 2012 році зробили дорогу підтяжку обличчя, нещодавно приймав Східно-економічний форум, де головував Володимир Путін", - написав політолог Павло Баєв у своєму блозі на НВ, передають Патріоти України.

Його мета - підтвердити прихильність Росії до того, щоб відігравати важливу геополітичну роль в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та активізувати ділові зв'язки з цієї територією, що динамічно розвивається. Попередні результати російського повороту на Схід, запущеного два з половиною роки тому на тлі українського конфлікту, однак, дуже розчаровують. Обсяг торгівлі за цей час скоротився приблизно на третину; крім того, Москві бракує здібностей, щоб розібратися з ключовими проблемами цього надзвичайно складного завдання регіональної безпеки.

Основним напрямком зусиль Росії було зміцнення стратегічного партнерства з Китаєм, щоб воно переросло в щось близьке до союзу. Цього не сталося, і приязність, яку демонструють Путін і голова КНР Сі Цзіньпін, заледве може замаскувати взаємне розчарування.

Експорт газу мав стати новою міцною основою для партнерства, але реалізація угоди, укладеної з великою помпою в травні 2014 року, була затримана, а друга операція - з'єднання газових родовищ Ямалу з Сіньцзянем - була відкладена на невизначений термін. Газпром, російський газовий монополіст, бореться з падінням цін та прибутку, і не може розробити проект, який зробив би нові трубопроводи в Китай економічно ефективними. Пекін вирішив вкласти гроші в Ямал-ЗПГ, але вступ Росії на конкурентний ринок ЗПГ буде дуже обмеженим, тож «стратегічне» значення цього плану більше полягає у нагородженні декількох нечистоплотних олігархів, які мають прямі зв'язки з Кремлем і є мішенню для західних санкцій.

Китайське керівництво дуже уважно стежить за траєкторією російського економічного спаду в спробі оцінити вартість збитку жертвування модернізацією заради геополітичних амбіцій, на що Росія пішла, анексувавши Крим у березні 2014 року. Власні геополітичні амбіції Пекіна зосереджені на Південно-Китайському морі, і він був дуже розчарований нейтральною реакцією Москви на вирок Арбітражного суду в Гаазі у цій справі.

Прагнучи спокутувати свою нелояльність партнерства з Китаєм, Росія погодилася взяти участь у спільних військово-морських навчаннях у Південно-Китайському морі в середині вересня, але боєздатність її Тихоокеанського флоту ослаблена розривом договору з Францією на постачання двох десантних кораблів класу Mistral.

Пекін відмовився направити делегацію високого рівня на форум у Владивостоці, і це нагадало Москві про необхідність диверсифікації своїх зв'язків з Азіатсько-Тихоокеанським регіоном, оскільки її залежність від партнерства з Китаєм стала занадто очевидною і однобічною. За даними російських ЗМІ, головна надія тепер покладається на зустрічі між Путіним і прем'єр-міністром Японії Сіндзо Абе, який прийшов у Владивосток з обіцянками інвестувати в застарілу інфраструктуру Далекого Сходу. Проте, спір про Південні Курили залишатиметься каменем спотикання; Путін має обмежений простір для компромісу щодо цього питання.

Економічний спад є основною перешкодою для взаємодії Росії з Азіатсько-Тихоокеанським регіоном, де зростання часто розглядається як основний критерій успіху; але важливий також виражений дефіцит політичної уваги. Путін не був присутній на саміті АСЕАН в Куала-Лумпурі в листопаді минулого року і не збирається йти на саміт у В'єнтьяні, вирішивши відправити туди прем'єр-міністра Дмитра Медведєва.

Ця відсутність інтересу викликана поганим розумінням політичної динаміки в регіоні і політики Китаю в Кремлі, який у своїй заклопотаності та плануванні орієнтується насамперед на Європу. Як це не парадоксально, протистояння з Заходом, викликане конфліктом в Україні, тільки загострило цю заклопотаність, тому що керівництво Росії має зосередити свою увагу на боротьбі з можливою загрозою біля своїх кордонів - і на гарантування, що евакуйовані в Швейцарію і Лондон кошти в безпеці і не стануть предметом розслідувань випадків відмивання грошей. Прагнення Росії грати ключову роль в регіоні може бути щирим, але декларації про перегляд політичних пріоритетів залишаються порожніми, а здатності виконати обіцяне у країни немає.