За традиційні цінності! Перечитавшись патріотично-історичних романів ми всі за них. Хочемо, щоб все було, як і 400 років тому. Щоб сидіти такому в плетеному кріслі на веранді свого маєтку, а рум'янощокі селянки підносивши черговий келих слив'янки, давали поплескати себе по пишній жопі і тільки й чекали наказу бігти на сіновал.

Щоб мужики пахали волами і низенько вклонялися, знаючи хто тут хазяїн. Щоб були так зайняті панщиною, що і часу б подумати не було, як би присунути сусіду Петру. Щоб діти нічого не вчили, крім Закону Божого і дивилися на все нове, як на чергове втілення диявола.

Щоб коні і чуби, шаблі і пістолі, щоб три доби на грабіж та гвалтування. Щоб сидіти з такими ж, як і сам в парчі і позолоті та зітхати про долю багатостраждальної України під спів кобзаря, запечений окорок та сулію оковитої, а потім злапавши молодичку в коридорі за 17 секунд обрюхатити її...

Я не за всі ці паради. Я проти лицемірства і блюзнірства. За право людини на ВСЕ. І навіть за її право шпилитись з собі подібними. Я це не сприймаю по відношенню до себе (мабуть тому, що просто не пробував). Але мене відверто нудить, коли в унісон з московськими попами взбунтувалися і борці за свободу, віщаючи сьогодні про підарську Європу, падіння нравів та пресловуті традиційні цінності.
Виходить, що за якусь вибіркову свободу боремося? За вибіркові цінності?
До 3.14здюліни готовий, можете починати )))