За кордоном зароджується суспільне лобі України, котре формує "народна дипломатія" наших співвітчизників

Побачите десь за кордоном український захід, який-небудь фестиваль чи круглий стіл – обов'язково приходьте. Адже там формується нова українська культурна політика. Там формується уявлення про нас.

Представники української діаспори. Фото: СВІТUA.

"За кордоном зароджується таке собі суспільне лобі, формування суспільної думки про Україну самими українцями. Тут друзі роблять у Відні дні української культури – протягом двох тижнів, з 23 квітня, в різних цікавих приміщеннях, з віденською філармонією включно", - пише український письменник Сергій Жадан у своєму блозі на ТСН, передають Патріоти України, та продовжує:

"І не те щоби я робив їм рекламу (хоча – чому б і не порекламувати людей, які винаймають віденську філармонію для пропагування української культури), просто ось що спадає на думку – останнім часом стикаєшся з цілком інакшою поведінкою українців за кордоном. Вони інакше поводяться, інакше себе тримають. Я говорю не про туристів, говорю про тих, хто переїхав назавжди (або думає, що переїхав назавжди), чи, принаймні, надовго. Їх тепер одразу помічаєш, їх важко з кимось сплутати. Мабуть, тому, що вони не бояться бути собою.

Це те, що змінилось останнім часом, за останні три роки. Якщо вже їздиш світами й спілкуєшся з українцями, чийого цвіту розкидано по цілому світу, то не можеш не помітити, як їх – громади й товариства в різних країнах старого та нового світів – згуртували й вирізнили події останніх років. Власне, представники цієї нової, останньої на сьогодні (хоч навряд чи останньої назагал) хвилі еміграції перезнайомились саме на майданах теплих і мирних західних столиць взимку 14-го. Вони так і говорять – "познайомились на нашому майдані", маючи на увазі майдан де-небудь в Осло чи Кельні.

Що цікаво, ці маленькі (а іноді не такі й маленькі) майданчики багато в чому подібними були до майданів у містах та містечках України – на них так само виходили люди з доволі таки різними уявленнями про те, чого саме вони хочуть і як саме вони готові цього добиватись. Вони так само симпатизували різним лідерам та партіям, так само говорили різними мовами. Об'єднувало їх те, що всі вони українці. І вийшли "за Україну".

Власне, й "післямайданна" ситуація в "материковій" Україні багато в чому відбивається на діаспорі. Ті самі волонтерські проекти й ініціативи, та сама суспільна мобілізація, та сама підтримка української армії та мирного населення. Ну й загалом – активна діяльність. Раптом виявилось, що про Україну потрібно говорити, потрібно пояснювати тим, серед кого живеш, якісь прості й елементарні речі про неї. Раптом виявилось, що про нас ніхто нічого не знає, а відповідно – що повірити можуть будь-якій брехні, яка про нас розповідається. І протиставити цій брехні, за відсутності притомної державної інформаційної політики, можуть хіба що самі українці, які з тих чи інших причин залишили свою країну, проте не відмовились від неї.

Ось вони й розповідають – влаштовують круглі столи та конференції, фестивалі й творчі вечори, фотовиставки й концерти. Перебирають на себе функції держави, аби цю державу підтримати. Молоді й упевнені в собі. В чомусь – дуже подібні. В чому саме? В готовності витрачати час, зусилля й кошти заради ідеї. Ідеалісти, так. Якими й мають бути нормальні громадяни. Хай навіть із паспортами іншої країни. Зрештою, є щось важливіше за паспорт, як показує досвід. Щось, що пов'язує тебе з твоєю країною, незалежно від того, де ти тепер живеш.

Це надзвичайно важливий і цікавий процес, за яким нам ще випаде спостерігати – зародження такого ось суспільного лобі, формування суспільної думки про Україну самими українцями, які заявляють про себе світу, намагаються з цим світом порозумітись, намагаються говорити з ним на рівних. І ще важливий момент, який важко було уявити раніше, до війни: вони не протиставляють себе своїй країні, не дистанціюються від неї – вони її захищають, вони її підтримують, вони намагаються її пояснити решті світу – від початку, від найпростіших речей. Така собі народна дипломатія. Через пікети й демонстрації, через концерти й виставки, через мистецькі акції та політичні дискусії. І роблять вони це, великою мірою, для нас – для тих, кого далі вважають своїми співвітчизниками.

Тому, побачите десь за кордоном український захід, який-небудь фестиваль чи круглий стіл – обов'язково приходьте. Адже там формується нова українська культурна політика. Там формується уявлення про нас. Формується нами самими. І доки ми самі не втомимось і не зупинимось – є шанс, що у нас із нашою культурною політикою буде все гаразд. За рахунок народної дипломатії. А там, дивись, і держава підтягнеться".

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

"Привет от бандеровцев буддистам!": На Донбасі ліквідували "ополченця"-калмика (фото)

вівторок, 26 вересень 2017, 0:34

У Санала Вікторова позивний був Броня, але, як показала практика, броня виявилася так собі. "То, что называется, день не прошёл даром! На Донбассе 25 сентября, был успешно зашкварен уроженец Элисты (Калмыкия, РФ) Викторов Санал Владимирович, 1975 года ...

Сакварелідзе чекає на позбавлення українського громадянства

вівторок, 26 вересень 2017, 0:25

Колишній заступник генерального прокурора України, один з лідерів партії "Рух нових сил" Давид Сакварелідзе побоюється такого розвитку подій. Сакварелідзе не приховує, що "очікував такого розвитку подій", але до останнього сумнівався, що президент "під...