"Здайтеся, капітулюйте, покоріться - ось чого насправді прагне від України нинішній Кремль"

"Вони розповідають про «адіннарот», а в разі незгоди йти торованим ними шляхом починають погрожувати ядерною зброєю… Синхронно з цим на Донбасі б’є артилерія окупаційних військ", — пише Костянтин Машовець, передають Патріоти України, і продовжує:

"При цьому вони регулярно застосовують важке озброєння, що жодним чином не відповідає Мінським домовленостям. Російські терористи частенько б’ють зі 120-мм мінометів, 122-мм ствольної артилерії та танків. Досить активно вони використовують і реактивну артилерію (122-мм РСЗВ типу БМ-21 «Град»), а подекуди відкривала вогонь й 152-мм артилерія окупантів. Авдіївка, Мар’їнка, Красногорівка протягом останніх кількох тижнів знову відчули силу «братської любові», через яку зазнали значних руйнувань мирні квартали цих населених пунктів. А серед їх мешканців та українських військових знову є жертви.

Так, 28 травня, а також протягом наступної доби Красногорівка, що неподалік Донецька, була піддана варварському обстрілу з території, що контролюється бойовиками «ДНР», зі 122-мм та 152-мм ствольної, а також 122-мм реактивної артилерії (про це зазначено у звіті спостерігачів ОБСЄ, які відвідали ділянку обстрілу). Нагадаємо, у прифронтовій Красногорівці в ході цього обстрілу було пошкоджено понад 40 житлових будинків, будівлі лікарні та школи. Постраждало вісім мирних жителів. А за тиждень до цього в Авдіївці осиротіли дві дівчинки, коли 122-мм снаряд окупантів вибухнув на подвір’ї їхньої садиби.

Прихильники примарної «Новоросії» не припиняють обстріли й на інших ділянках району АТО. Причому терористи гатять, як то кажуть, «з усіх стволів», куди їм заманеться. Наприклад, як повідомили представники національної поліції в Донецькій області, 30 травня незаконні збройні формування терористичної організації «ДНР» обстріляли територію одного з дитячих таборів у c. Зелений Гай Волноваського району Донецької області. Мабуть, окупанти сподівалися знищити там українську бронетехніку…

Як бачимо, агресор усе ще намагається перманентно збільшувати ескалацію бойових дій на лінії розмежування. А самі дії російсько-терористичних військ у районі АТО мають відверто провокаційний характер, окупанти брутально і демонстративно порушують Мінські домовленості. Наприклад, відкривають вогонь навіть на тих ділянках, де, згідно з положеннями Мінських домовленостей, відбулося відведення військ (як це було зафіксовано 31 травня в районі села Богданівка).

Сьогодні багато людей у світі — від Президента США до мешканців Авдіївки — замислюються над тим, навіщо проросійські збройні формування продовжують стріляти і вбивати людей? Адже на словах вони «…безумовно, за мирне врегулювання на Донбасі», тим більше, що їхні високі покровителі з Кремля за свої витівки у Криму та на Донбасі піддаються відчутному тиску міжнародної спільноти у вигляді різноманітних санкцій? Невже ціль агресії, ціна якої постійно зростає і за кількістю втрачених людських життів, і у фінансово-ресурсному вимірі, варта того, щоб регулярно висипати на голови мирних жителів регіону, українських військових та на об’єкти місцевої соціально-економічної інфраструктури сотні снарядів та мін?

Людині зі здоровим глуздом відповідь на це запитання знайти важко. Складно зрозуміти логіку агресора, готового заради якихось химерних уявлень про вигадану ним же «Новоросію», духовні скрепи і загалом увесь той жах та морок, що зветься «рускім міром», вбивати, калічити, руйнувати.

Якщо ж допустити, що люди (коли їх можна ще так називати), які віддають і виконують такого роду накази, керуються при цьому власними, тільки їм зрозумілими уявленнями про шляхи «припинення» збройного конфлікту на Донбасі, то «логіка» цих дій агресора стає дещо більш зрозумілою.

З цієї нагоди варто пригадати останні події в контексті інтегрування України в цивілізований світ. Перераховувати їх не буду, але нагадаю, що травень у цьому сенсі був для нашої держави та країни найбільш насиченим позитивом — від феєричного проведення доволі популярного у Європі пісенного фестивалю «Євробачення» до остаточної ратифікації Угоди про Асоціацію нашої країни з Європейським Союзом парламентом Нідерландів і введення безвізового режиму подорожей українців до країн «Шенгенської зони». До того ж ми «попрощалися» з російськими соціальними мережами, через які ворог вів шалену пропаганду, успішно випробували новітню ракетну зброю та запровадили фінансово-економічні санкції проти фізичних та юридичних осіб країни-агресора. Ми також здійснили ще кілька послідовних та впевнених кроків у напрямку до цивілізованого світу, де міжнародне право, кордони держави і територіальна цілісність є цілком зрозумілими та загальноприйнятими поняттями, які там тлумачать у відповідності до закону, а не так, як заманеться можновладцям у Кремлі. Тож ми впевнено торуємо шлях до Європи…

Очевидно, що швидкість, з якою це відбувається, зростає. Однак нинішній Кремль не влаштовує не вона, а саме напрямок руху України. З метою хоча б пригальмувати цей рух, а при нагоді й узагалі повернути дороговкази у протилежний бік і продовжують бити по Авдіївці, Красногорівці та Широкиному вогневі батареї окупантів — Д-30 та БМ-21. Робиться це задля максимального подорожчання для нашої держави як у матеріально-ресурсному, так і в морально-психологічному аспектах (насамперед через людські втрати) подальшого зближення нашої країни із Заходом.

Схема «переконання» України в хибності обраного нею шляху і недоцільності опору «братським» обіймам зрозуміла, звичайно, лише з пропутінських позицій. Спочатку розповідають про «адіннарот», а в разі незгоди йти торованим ними шляхом починають погрожувати ядерною зброєю… Синхронно з цим на Донбасі починає гупати окупаційна артилерія.

— Росія буде змушена використати ядерну зброю в будь-якому конфлікті, в якому війська США або НАТО увійдуть на Східну Україну, — заявив 28 травня член російської Держдуми В’ячеслав Ніконов у ході міжнародної зустрічі представників силових відомств на форумі GLOBSEC-2017 у Братиславі, Словаччина

.

І майже одночасно з цим по Авдіївці, Красногорівці, на ділянці від Павлополя до Широкиного та на інших ділянках фронту починають несамовито бити великокаліберна артилерія та міномети окупантів (хоча, звісно, НАТО там і не пахне). Попри те, що введення або виведення будь-яких іноземних військ на суверенну територію України є тільки її внутрішньою справою, а застосування важкого озброєння всупереч Мінським домовленостям є прямим їх порушенням, у Кремлі вважають, що в цій справі виправдані будь-які методи, а на міжнародне право їм наплювати…

Це не перший приклад тієї стратегії, якої нині дотримується Кремль у гібридній агресії проти України. Здайтеся, капітулюйте, покоріться — ось чого насправді прагне від України нинішній Кремль. Та навіть понад 300 минулих років убивчих «братських обіймів» під проводом царів та генеральних секретарів не змогли витравити в нас прагнення волі та кращої долі… І кремлівським чекістам із кримінальним нахилом це також не по силах."