Волею судеб довелося мені сьогодні побувати в 65-му шпиталі, що в Часовому Яру. Зрозуміло - ніхто в такі заклади від хорошого життя не їздить. Їдуть по допомогу. І зазвичай отримують її в повному обсязі... В повному? Так пише на своїй сторінці в Фейсбуці Володимир РЕГЕША, передають Патріоти України.
Ні-ні, що стосується медичної складової - тут питань немає. Взагалі. А от побут... ледь не написав «залишає бажати кращого»... Його немає. Від слова «ВЗАГАЛІ».
З «Буфету» запашок такий, що Мартин Брест видалив би свій профіль з ФБ. Та й меню накрило своїм різнобарв'ям - на вечерю рис і оселедець «другої свіжості».
А палати і санвузли?
Я зробив всього кілька фото на четвертому поверсі головного корпусу. І в розгубленості не знаю, на чому робити наголос: на тому, що в таких умовах «утримуються» наші «святі воїни», яким «янголів-охоронців», «повертатися живими» і які «тримають небо», чи на тому, що світлини зроблені в палаті, де лікують жінок-воїнів і в санвузлах, якими вони користуються.
От ніби розумію, що військова форма робить людей поза статтю, але...
У нас в бліндажах умови кращі, ніж там, де мали б бути всі умови для лікування людей (а тим більше - жінок), що віддали своє здоров'я війні. Це не просто неповага - це зневага в своїх найгірших проявах. До всіх. І найбільш - до жінок.
І як обухом по голові:
- У нас всі лікарі скинулися і купили кришку на унітаз в один туалет. Так шо повторюю вам ще раз: НІКОЛИ СЮДИ НЕ ЗАХОДЬТЕ!!! - саме в такому тоні було повторено тричі жінці, що ледь пересуває ногами.
Та, с*ри сам в свою кришку! - подумав, не сказав. Не хотів конфлікту там, де щойно надали допомогу, віднеслися з людяністю, врятували.
І зараз пишу оцю «зраду» і думаю: дійде десь воно до великих погонів і за су*ою совковою традицією постраждають люди непричетні, відзвітують про якісь звільнення, а проблему не вирішать. Так, бордюри навколо лікарні пофарбують...
Але ж треба, щоб дійшло. І не просто щоб хтось вигріб неслабих люлєй, а щоб сяяло та блищало, щоб пахло та смакувало. І щоб вис*атися можна було в любому туалеті. З кришкою, вологими серветками та якоюсь газеткою в руках. Ну заслужили ж. Ні?
Україні та Польщі вдасться знайти точки дотику, щоб обидві країни могли нормально розвиватися в контексті співпраці і між президентами, і загалом між владами. Таку думку висловив кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський у пр...
"Виявилось, що достатньо кількох уважних людей з ноутбуками, трохи часу і терпіння – і вся гордість російського цифрового суверенітету, разом із найбільшою авіакомпанією країни, лягло обличчям у бортове табло", - пише політик та журналіст Мустафа Найєм...