Нічого особистого, лише бізнес: Ізраїль і Кіпр погрожують залишити "Турецький потік" "Газпрому" іржавіти у Чорному морі

У російських поставок газу в Європу через "Турецький потік" з'явився потужний конкурент. Міністри чотирьох країн - Італії, Греції, Ізраїлю та Кіпру - збираються в Брюсселі для затвердження планів будівництва нового газопроводу по дну Середземного моря від ізраїльського родовища "Левіафан" через кіпрське родовище "Афродіта" з виходом на берег біля італійського міста Бріндізі. Якщо Італія і Греція отримають середземноморський газ, то інтерес до російського газу, який піде через Чорне море, у них ослабне. Про це пише Независимая газета, інформують Патріоти України.

"Гендиректори міністерств енергетики чотирьох країн зустрінуться в понеділок в будівлі Єврокомісії (ЄК) в Брюсселі обговорити плани будівництва підводного газопроводу", - пише кіпрська газета "Катімеріні". Як зазначає видання, майбутня зустріч стане підготовчою перед нарадою чотирьох міністрів енергетики в наступному місяці вже в Ізраїлі.

Ізраїльський діловий сайт Globes уточнює, що підводний трубопровід повинен буде пройти по дну Середземного моря від родовища "Левіафан" через Кіпр і Грецію і з'єднатися з трубопроводом IGI (інтерконнектор Греція-Італія), який закінчується в Італії.

Таким чином, трубопровід з'єднає ізраїльське родовище "Левіафан", кіпрське «Афродіта» та інші газові родовища в регіоні Греції та Італії, щоб поставляти газ на європейський ринок, відзначає ЗМІ.

Відповідно до початкових технічних досліджень, створення трубопроводу технічно здійсненно і економічно життєздатне. При цьому оцінкова вартість морського газопроводу складе 5,5 млрд дол., а потужність - 8-16 млрд куб м в рік. Його будівництво займе близько восьми років.

"Левіафан" - найбільше з виявлених в нульові роки газових родовищ, - його сумарні запаси становлять понад 450 млрд кубометрів. Крім цього, поруч з "Левіафаном" в 2015 році біля берегів Єгипту італійська нафтогазовидобувна компанія ENI виявила інше гігантське родовище блакитного палива під назвою "Зор". Сьогодні його потенціал оцінюється в 850 млрд кубометрів.

На думку фахівців, газові родовища Єгипту, Ізраїлю та Кіпру, таким чином, можуть стати важливими альтернативними джерелами для поставок газу. За оцінками, протягом 25-30 років «Зор» і «Левіафан» могли б давати до 50 млрд кубометрів щорічно.

Однак реальні поставки в дійсності швидше за все виявляться скромнішими. «Через виснажування родовищ Єгипет перетворився кілька років тому в імпортера газу, і в цьому році споживання газу в країні перевищить його видобуток на 11-12 млрд кубометрів", - повідомляв портал EurAsia Daily. А за ізраїльськими законами, 40% газу повинно залишатися в країні. Та й навряд чи європейський ринок стане єдиним для цих родовищ. Сьогодні поставки блакитного палива з «Зора» і «Левіафана» йдуть в Йорданію, Палестину і Ліван. Як результат, «Левіафан» і «Зор» навряд чи зможуть забезпечити Європі більше, ніж 20-25 млрд кубометрів газу в рік. Однак і це досить значні обсяги.

Європа ж, за оцінками експертів, споживання блакитного палива буде нарощувати. За даними Eurogas, в 2015 році в ЄС спожили 426 млрд кубометрів газу. До 2030 року, згідно з розрахунками, ця цифра може зрости до 440 млрд кубометрів. При цьому в Норвегії і Великобританії падає внутрішній видобуток, а в Голландії на неї ввели обмеження. Все це ще більше збільшить потребу ЄС в імпортному газі.

"Прогнозоване зниження у внутрішньому видобутку газу означає, що залежність від імпорту зростатиме і досягне піку в 2040-2045 роках", - повідомляла прес-секретар енергетичної комісії ЄС Анна-Кайса Ітконен.

Є щодо середземноморського газу і інші питання - його доставка і ціна. Як стверджує консалтингове агентство Stratas Advisors, прийнятна ціна видобутку газу на ізраїльському «Левіафані» становить сьогодні близько 52 дол. за тисячу кубометрів. Інше питання, якою буде кінцева ціна для споживача в Європі. А собівартість видобутку газу з родовища «Зор» становить близько 157 дол. за тисячу кубометрів. При цьому, як повідомляють єгипетські ЗМІ, Каїр купує газ з родовища вже по 207-214 дол.

Нагадаємо, в листопаді середня експортна ціна російського газу, за даними Федеральної антимонопольної служби, склала 172 дол. за тисячу кубометрів.

Проте активне просування подібних планів ставить під сумнів перспективи розвитку російського проекту «Турецький потік». Минулої п'ятниці Держдума ратифікувала угоду з Туреччиною за проектом цього газопроводу. Ратифікація угоди обома сторонами означає, що воно набуде чинності на термін 30 років з перспективою продовження на наступні п'ятирічні періоди. Згідно з документом, за реалізацію угоди відповідатимуть «Газпром» з російської сторони і компанія Botas з турецької.

Як відомо, «Турецький потік» пройде по дну Чорного моря з РФ (від компресорної станції «Російська» в Краснодарському краї) до приймального терміналу на узбережжі Туреччини і буде складатися з двох ниток загальною потужністю в 31,5 млрд куб. м газу в рік, тобто по 15,75 млрд куб. м в рік кожна.

Введення в експлуатацію потужностей обох ниток газопроводу планується до 30 грудня 2019 року. Протяжність морської ділянки проекту складе близько 920 км, транзитного сухопутного - близько 200 км. Загальна вартість проекту оцінювалася в 11,4 млрд євро. Передбачається, що постачання газу по першій нитці будуть цілком призначені для турецького ринку. А по другій - для газопостачання країн Південної та Південно-Східної Європи.

Експерти сподіваються, що ресурси «Афродіти» і «Левіафана" не підірвуть перспективи «Турецького потоку». «На сьогоднішній день і "Левіафан", і "Афродіта" не є до кінця розробленими родовищами", - каже заступник начальника відділу компанії «Солід» Азрет Гулієв.

"Заявлені проекти - це не добре і не погано для "Газпрому" - це скоріше ще одні додаткові джерела блакитного палива для Європи", - упевнений аналітик IFC Markets Дмитро Лукашов.

Однак так думають не всі. На думку аналітика Sberbank Investment Research Валерія Нестерова, явні ризики «Турецькому потоку» створює сьогодні не один лише «Левіафан». «Сьогодні у проекту безліч загроз. Це і поставки в Європу іранського скрапленого природного газу (СПГ), і американський СПГ. Продовжує збільшуватися експорт алжирського газу в ЄС", - нагадує Нестеров. Доля ж самого «Турецького потоку», за словами аналітика, поки залишається неясною. «Від планів по енергонезалежності ніхто не відмовляється. Тому більш-менш зрозумілою сьогодні є тільки доля першої нитки газопроводу по дну Чорного моря", - зазначає Нестеров.

Немає впевненості і в тому, що ізраїльський газ для споживачів виявиться дорожче російського. «Сама розробка морських родовищ - дорога. Але ціни для споживачів залежать і від обсягів поставок. При великих обсягах цілком реальною стає домовленість про прийнятні для покупця ціни", - міркує Нестеров.