​Ситуація критична: Financial Times про єдиний шанс порятунку російської економіки, і чого це не станеться за Путіна

Жорстока економічна та політична криза. Швидкого рішення немає, а структурні реформи з лібералізації економіки і зміцнення верховенства закону наразі не можливі, зазначають Патріоти України з посиланням на редакційну статтю авторитетного британського ділового часопису.

Падіння цін на нафту і санкції проти Росії за військове втручання в Україні, негативно впливають на економіку РФ і курс рубля і можуть призвести до другого року економічного спаду поспіль.

Як вважає авторитетне видання, економічна модель Росії, в рамках якої спостерігалося зростання протягом першого десятиліття XXI століття вичерпала себе. Тоді доходи від продажу нафти стимулювали споживчий бум і зростання виробництва, завдяки активізації законсервованих виробничих потужностей радянських часів.

На даний момент зростання можливе лише завдяки значним інвестиціям у виробничі потужності і підвищенню продуктивності. Однак санкції посилили нездатність Росії модернізувати та реформувати систему корумпованого державного капіталізму, яка склалася за Путіна.

У РФ намагаються представити економічну ізоляцію в останні два роки як можливість завдяки імпортозаміщенню розвинути власне виробництво. Але навіть імпортозаміщення потребує західних інвестицій і технологій. І поворот у бік Китаю не може цього компенсувати.

Найсерйознішою проблемою для російської влади на даному етапі є падіння рубля, внаслідок якого знижується купівельна спроможність і життєвий рівень росіян. Це робить вразливими високі рейтинги Путіна, які піднялися після анексії Криму.

Варіанти підтримки курсу рубля, такі як проїдання 360-мільярдного валютного резерву, різкий підйом ставки кредиту і контрольований курс національної валюти, не виглядають привабливо.

Єдине, що може вирішити економічні проблеми РФ у довгостроковій перспективі – це структурна реформа з лібералізації економіки і зміцнення верховенства закону. Але на шляху цього рішення стоять побоювання Путіна втратити контроль над країною. Лібералізації економіки перешкоджають також корисливі інтереси "друзів Путіна".

Видання зазначає, що для того, щоб реформи в Росії отримали реальний шанс на успіх, потрібно повернути (можливо, у ролі прем'єр-міністра) одного із двох ліберальних прихильників Путіна: екс-міністра фінансів Олексія Кудріна або екс-міністра економіки Германа Грефа. Тим не менше, президент РФ не готовий до таких політичних змін.

Замість змін у внутрішній політиці Путін намагається домогтися пом'якшення західних санкцій. Так, він зайняв більш конструктивну позицію у справі виконання минулорічних мінських домовленостей щодо сходу України, призначивши найближчих соратників, як переговорників. Президент РФ також нарощує тиск на президента Сирії Башара Асада, щоб домогтися його відставки і закінчення війни в Сирії.

Якщо ці зусилля Путіна у міжнародній політиці справжні, то їх можна лише привітати. Тим не менше, ЄС і США не варто поспішати із "перезавантаженням" відносин, подібним тому, що сталося після війни у Грузії у 2008 році. Вони не повинні розглядати й угоду з РФ про скасування санкцій за допомогу вирішення проблем у Сирії без реалізації Мінських домовленостей повною мірою.

Для Путіна послаблення санкцій допоможе виграти час і хоча б частково відновити економічне зростання в РФ перед парламентськими виборами цього року і президентськими у 2018. Тим не менше, відтягування реформ буде шкодити майбутньому Росії, збільшуючи її розрив з передовими світовими економіками.

Якщо рівень життя росіян продовжить перебувати у стагнації, це, у кінцевому підсумку, погано позначиться і на майбутньому самого Путіна.