У нас видибають, в окупантів - проблеми: Як розвивається металургія в Україні та ОРДЛО після оголошення блокади

Українські меткомбінати нівелюють наслідки залізничної блокади. Українська металургія важко пережила наслідки залізничної блокади ОРДЛО, яка почалася в кінці січня 2017 року. Про це пише Економічна правда, передають Патріоти України.

При цьому галузь знаходиться на світанку нової епохи. Справа в тому, що з травня 2017 року в її статистичних показниках враховуються лише підприємства, що знаходяться на підконтрольній Україні території.

"Що залишилося від вітчизняної металургії після блокади? Шість заводів: "АрселорМіттал Кривий Ріг", маріупольські меткомбінати "Азовсталь" і ММК ім. Ілліча, Дніпровський меткомбінат, "Запоріжсталь" і "Інтерпайп сталь". Решта залишилося "там", - констатує представник "Укрметалургпрому".

У той же час підприємства, які залишилися "тут", показують в цілому непогану виробничу динаміку - виплавка сталі знизилася лише на 7%, чавуну - на 10%, прокату - на 10%.

При цьому є всі передумови для поліпшення. У травні українські металурги показали зростання виробництва вперше з січня, тобто в постблокадний період.

Збільшили і будуть нарощувати завантаження маріупольські активи "Метінвесту". Авдіївський коксохімічний завод, що забезпечує ММКІ і "Азовсталь" коксом, відновив роботу другого виробничого крила завдяки завершенню будівництва ЛЕП з підконтрольної Україні території.

У той же час "Укрзалізниця" поки не може забезпечити проходження через перегін Комиш-Зоря - Волноваха, єдиної залізничної колії на Маріуполь, достатньої кількості пар вантажних потягів. Це не дозволяє нарощувати поставки коксу з Авдіївки і залізної руди з Криворіжжя для зростання завантаження потужностей маріупольських металургійних комбінатів.

З найбільш негативного слід зазначити відсутність ясності в питанні перезапуску Дніпровського меткомбінату, який простоює. Рестарт його потужностей зміщується вже другий місяць поспіль з початку червня.

Раніше його власнику, корпорації ІСД, не вистачало оборотних коштів. Зараз, після відшкодування близько 1,5 млрд грн ПДВ, залишається відкритим питання постачання сировиною через неузгодженість порядку погашення боргів ДМК.

Відрізаний кусень

В результаті транспортної блокади в ОРДЛО залишилися три підприємства галузі: Єнакіївський і Донецький метзаводи, а також Алчевський меткомбінат.

Терористичні організації "ДНР" і "ЛНР" відразу оголосили про "націоналізацію" цих активів, але як мінімум до травня вони простоювали. Головною проблемою була поставка залізної руди. Раніше вона поставлялася з Криворіжжя.

У квітні Росії і її кураторам довелося опрацьовувати альтернативні шляхи постачання.

Відомостей про те, що відбувається на непідконтрольній території, мало. До того ж, часто вони обривчасті. Проте, відомо, що куратором цих підприємств Кремль призначив ЗАТ "Внешторгсервис" з Південної Осетії.

Хто стоїть за цією структурою, достеменно не відомо, але, за інформацією liga.net, вона належить втікачеві бізнесмену Сергію Курченку, на якого Москва поклала місію з постачання метзаводів рудою, збуту металопродукції в Росії і, по можливості, на експортних ринках.

Схема поставок руди наступна: російські добувачі відвантажують сировину не безпосередньо в ОРДЛО, а на адресу Росрезерву, який розподіляє її по підприємствах на окупованих територіях.

При цьому РЖД надало 25-відсоткову знижку на перевезення ЗРС зі станції Череповець-2 на станцію Успенська в Ростовській області і зі станції Костомукша-товарна на станцію Ліски у Воронезькій області.

Ці станції обслуговують в основному активи російської компанії "Северсталь", куди також може постачати сировину Ковдорський ГЗК "Єврохім", розташований в Мурманській області.

Перезапуск потужностей

В кінці квітня на ЄМЗ почали роздувку доменної печі №5. У цій процедурі взяв участь ватажок донецьких терористів Олександр Захарченко. Він заявив, що 70% продукції буде використовуватися "для внутрішнього ринку".

Відповідно до неофіційної інформації, в травні потреба метзаводу в руді, 160 тис тонн в місяць, була повністю закрита. Однак підприємство запустило тільки одну домну через те, що не вирішена проблема збуту продукції. Сортовий і фасонний прокат вивозиться в Ростовську область, але там лежить на складах без особливого руху.

Проте, куратори ЄМЗ розраховують наростити випуск чавуну в червні до 75 тис тонн в порівнянні з 27 тис тонн в травні з відповідним приростом в розливання сталі.

Відновив роботу і Донецький метзавод. Він запустив доменну піч №2, яка більше півроку знаходилася в резерві. Поки агрегат працює на знижених потужностях - обсяг виплавки чавуну не перевищив 20 тис тонн. У червні планується вивести домну на повне завантаження - 50 тис тонн.

Однак це буде залежати від того, чи зможе ДМЗ продавати продукцію на зовнішніх ринках. За повідомленнями трейдерів, донецький чавун після тримісячної перерви з'явився на експорті. Один турецький покупець ризикнув купити близько 5 тис тонн цього товару. Також повідомляється про постачання до Італії.

При цьому продукція з порту в Ростовській області поставляється з істотним дисконтом. Наприклад, ринкові котирування чавуну складають близько 350 дол / т, тоді як товар ДМЗ торгується в кращому випадку по 330 дол / т.

Демпінг пов'язаний з репутаційними витратами, на які покупцям доведеться йти, погоджуючись купувати товар з непідконтрольної Україні території.

Ще менше інформації про Алчевському меткомбінаті, який, незважаючи на оголошену "націоналізацію", досі належить ІСД.

Принаймні, корпорація не оголошувала про втрату контролю над цим активом з моменту зупинки алчевського кластера підприємств в середині лютого. Правда, про відновлення виробництва також не повідомлялося.

Збереження прав власності на АМК можна пов'язати з тим, що половину акцій ІСД контролюють структури, пов'язані з Зовнішекономбанком РФ. Тому для Кремля нелогічно відбирати і передавати в управління Курченку те, що і так належить росіянам.

До того ж для ІСД критично важливо домовитися з постачальниками сировини про формат запуску ДМК на підконтрольній території, а вже потім зайнятися проблемою Алчевська. Хоча АМК важливий для корпорації з тієї точки зору, що може випускати сталеві напівфабрикати, необхідні європейським прокатним заводам ІСД в Польщі, Угорщині та Чехії.