Багата на таланти земля: Як Україна представила себе на Паризькому книжковому салоні

Створювати позитивний імідж держави за кордоном – копітка робота. Присутність країни на важливих світових подіях не обов'язково має бути гучним, але неодмінно постійною і гідною. Про це пише Наталія Гузенко на сайті Новое время, передають Патріоти України.

У Франції Україна тільки зараз почала нарощувати м'язи своєї культурної дипломатії. Одним із найважливіших заходів, у якому після тривалої перерви взяла участь наша країна, став Паризький книжковий салон, який проходив з 16 до 19 березня.

Письменники – особлива каста французького суспільства, до якої ставляться з великою повагою. Вони – знаменитості та часті гості радіо- і телеефірів у прайм-тайм. До їх слова прислухаються, і не тільки у царині літератури. Нові книги відомих авторів широко обговорюють, на зустрічі з письменниками у книгарнях приходить безліч людей, а під час автограф-сесій до них шикуються довгі черги шанувальників.

Цей вступ тут для того, щоб показати, що Франція багато читає. І, як стверджує Національний центр книги, читає дедалі більше. Значить, в українських письменників є всі шанси стати голосом України, який неодмінно почують у цій країні.

Першою ластівкою, яка поліпшила останніми роками імідж України в Парижі, на мою думку, був "Вікенд на Сході", організований у листопаді минулого року французьким фестивалем. Серед запрошених українських учасників було багато письменників, зустрічі з ними проводили відомі у Франції журналісти.

На заключній конференції "Вікенду" йшлося про збір підписів до петиції про звільнення Олега Сенцова та інших українських політв'язнів у Росії. Пізніше французька сторона подала петицію до посольства РФ і організувала ще одну зустріч із небайдужими, серед яких були важливі суспільні і політичні діячі.

Наш стенд на Паризькому книжковому салоні – наступний маленький, але важливий крок до постійної присутності України в культурному полі Франції.

На щастя, для оформлення українського стенду запросили компетентних фахівців – за інтер'єр відповідала дизайнер компанії MAЇNO Надін Кобилко. Білі мереживні витинанки Дарії Альошкіної, які немов ширяють у повітрі, були помітні здалеку. Грамотно створена лаконічна чорно-біла гама, сучасна і в водночас автентична стилістика, привертала увагу на тлі різнобарвних стендів інших учасників.

Щодня тут відбувалися зустрічі з українськими письменниками і видавцями. Ставити їм запитання запросили журналістів місцевих ЗМІ або представників видавництв, які публікують українських авторів у Франції.

Від приємних тем (про атмосферу українських міст) до насущних (про жіночий погляд на літературу) і складних (про війну на сході країни і життя кримських татар у сьогоднішньому Криму). Україну показали з різних сторін.

Серед доповідачів – Андрій Курков, Софія Андрухович, Ярослав Мельник, Андрій Кокотюха, Гульнара Бекірова, Гася Шиян, Мар'яна Савка, Володимир Рафєєнко, Богдан Образ, Ерік-Емманюель Шмітт, Юрій Білак, Алан Серр, Олена Ящук-Коде, Дарія Альошкіна і, звісно ж, Ірена Карпа, перший секретар з питань культури посольства України. Остання виступила одразу у трьох іпостасях: організатора, письменниці та інтерв'юера.

Бесіди під час Салону перекладала Ірина Дмитришин, яка ось уже десять років перекладає на французьку мову наших авторів.

З легкої руки Ірени Карпи Емманюель Макрон отримав свій власний примірник книги оповідань Олега Сенцова, перекладеної на французьку.

Про те, що президент Франції ігнорував стенд почесного гостя Салону – Росії, у Франції, як і в Україні, знають усі. Однак протест українців проти присутності Захара Прилєпіна висвітлили тільки українські ЗМІ.

Французькі ж видання, наприклад, L'Express, запросили Прилєпіна на інтерв'ю. Від цинізму відповіді на запитання, чому він воює на Донбасі, холоне кров: "Я командував операціями, внаслідок яких гинули люди. Я офіцер. Це все одно, що питати у теслі, чи працює він із деревом".

У нашій культурній політиці, на жаль, поки що багато випадкових успіхів і поразок, уникнути яких можна, лише обравши правильну стратегію і розпланувавши бюджет.

Я продовжую чути фразу: "Спасибі, що в такий складний час держава дала грошей". Приголомшливе раболіпство! Хіба не чиновникам, найнятим на роботу громадянами-платниками податків, необхідні діячі культури – для створення позитивної репутації країни за кордоном?

Талановитих людей в Україні достатньо, і на прикладі Паризького книжкового салону в цьому можна було переконатися вкотре. Залишилося довірити створення іміджу країни фахівцям, грамотно вибудувати програму культурної дипломатії і спланувати бюджет, який би ав змогу не "вибивати" гроші на захід в останню хвилину, ризикуючи опинитися "ненадійними" в очах європейських партнерів. Чи до снаги це МЗС і в майбутньому Українському інституту? Вірю, що так.