Авдіївська промзона як частина міста, і за принципами здорового глузду, і навіть за так званими Мінськими домовленостями – українська територія. Коли там не було позицій наших військових, туди вільно заходили мобільні групи ворога і обстрілювали, як наші опорні позиції, так і саме місто. Та українські військові в одну мить все змінили, передають Патріоти України із посиланням на 24tv.ua.

Раніше багатоповерхівки фактично і були крайньою точкою Авдіївки, по якій гатили терористи, чутно було і стрілецьку зброю. Тому стратегічно важливо було лінію фронту посунути трохи на фланги, тоді і виникла ідея зайти на промзону.

Тоді у цій операції брали участь різні підрозділи Збройних сил та Української добровольчої армії. В результаті наші захисники стали набагато ближче до ворога та ще й тепер бачать стратегічно важливу Ясинуватську розв’язку.

"Позицій бойовиків на момент заходу на "промці" не було. Тому ні про яке "захоплення" промки говорити не можна. Коли ті "товаріщі" зрозуміли, що там уже хтось є, тоді вже тут почалася справжня війна", – пригадує польовий командир "Санта".

Його бійці були одними з тих, хто перші зайшли на "промку". Хлопці на самій промзоні пробули півтора місяці. Згадують – зайти на неконтрольовану бойовиками територію в той день допоміг густий туман. Бійці кажуть – на невідомій території їм спочатку було моторошно від кожного руху. А ще страшніше потерпали від холоду.

"Проїхати машиною на "промку" спочатку було неможливо. Так щільно бойовики прострілювали дорогу до неї. Боєприпаси доводилося нести на собі", - розповідає боєць із позивним "Пілот"

Вся територія промки була затягнена дротом від керованих протитанкових ракет. Можна було легко не помітити розтяжку. Одну з ворожих пасток зачепив "Пілот". Тоді чоловікові пощастило.

Інколи промзону порівнюють з донецьким аеропортом. Та дехто говорять про те, що утримувати цю гарячу точку не має сенсу. У хлопців на такі закиди відповідь є. "Нехай так говорять ті, хто її не тримає, і не знає що це, і як воно взагалі відбувається", – підсумовує Санта.