Дилема Трампа: Якщо Путін наважиться на велике вторгнення в Україну, у президента США буде лише два варіанти - ЗМІ

Практично кожна нова адміністрація США піддавалася перевірці незабаром після приходу до влади. Операція в затоці Свіней в квітні 1961 року (спрямована на повалення Фіделя Кастро на Кубі) стала випробуванням для Джона Кеннеді. Про це пише в статті для видання The National Interest віце-голова Центру національних інтересів США Дов Закхейм, передають Патріоти України з посиланням на ONLINE.UA, продовжуючи:

Рівно чотири десятиліття після цього зіткнення літака ВМС США ЕР-3 з китайським винищувачем J-8 і його аварійна посадка на острові Хайнань стала тестом для Джорджа Буша. Тому існує висока ймовірність того, що хтось десь буде відчувати темперамент Дональда Трампа в перші місяці після вступу на посаду.

З усіх можливих подій, які могли б поставити нового президента перед вибором між різними малопривабливими альтернативами, найсерйознішим може стати новий наступ Росії проти України.

Аналітик розкриває дилему, яка загрожує Трампу в разі, якщо Володимир Путін прийме рішення про більш масштабне вторгнення в Україну. Російське вторгнення і відкрита допомога регулярних сил (кадрових військових РФ, - ред.) бойовикам, які прагнуть розширити свій контроль над всією східною частиною України (автор має на увазі, швидше за все, захопити повністю Донецьку та Луганську області, - ред.), можуть стати результатом якоїсь реальної чи вигаданої антиросійської провокації, наприклад, з боку правих сил в Києві, стверджує автор статті (не враховуючи, що праві політсили навряд чи влаштують провокацію, і, якщо вона і відбудеться, то з великою часткою ймовірності буде організована самою РФ, - ред.).

Союзники США по НАТО будуть сильно вражені і зажадають від Вашингтона взяти на себе лідерство у відповіді на те, що вони бачать за прямою російською агресією. Дональд Трамп явно налаштований на ще одне "перезавантаження" відносин з Росією, в надії, що його зусилля приведуть до більшого успіху, ніж те, чого вдалося домогтися його колишній суперниці на президентських виборах Хілларі Клінтон (під час її перебування держсекретарем під час першого президентського терміну Барака Обами, - ред.).

Під час виборчої кампанії і після перемоги Трамп докладав усіх зусиль, щоб показати, що у нього немає ніяких реальних сварок з Росією в цілому і з Володимиром Путіним зокрема. Він жодного разу не критикував Путіна за анексію Криму. Він нічого не говорив про російське вторгнення в Україну.

Він дав зрозуміти, що готовий працювати з Путіним, щоб вирішити будь-які американські розбіжності з Росією щодо Сирії. Більш того, на відміну від Барака Обами, він жодного разу не закликав прибрати від влади Башара Асада або його режим, не виказував заклопотаності з приводу будівництва Росією нових авібаз в Сирії або нової домовленості Москви з Дамаском, яка дозволяє їй безстроково утримувати військово-морську базу Тартус (аналогічно американській базі в Гуантанамо).

Тому Путін може порахувати, що з дружнім президентом в Білому домі він може спробувати встановити більший контроль над сходом України і, таким чином, залякати владу в Києві. У цьому випадку адміністрація Трампа виявиться в дуже скрутному становищі.

З одного боку, Україна не є ні союзником НАТО, ні істинним американським партнером в будь-якому сенсі цього слова. Більш того, було б перебільшенням стверджувати, що виживання України як повністю незалежної держави є життєво важливим американським інтересом, вважає автор статті. Оскільки будь-яка американська відповідь на дії Москви стане вироком перспективі досягнення будь-якого порозуміння з Путіним по Сирії чи іншого питання, будуть звучати вагомі аргументи щодо того, чому Америці варто залишитися в стороні і не вплутуватися в такий конфлікт.

Ті, хто займуть таку позицію, можуть привести в приклад рішення Дуайта Ейзенхауера не реагувати, коли Радянський Союз розгромив Угорську революцію 1956 року, або подібне рішення Ліндона Джонсона, коли сили країн Варшавського договору вторглися в Чехословаччину десяток років тому.

З іншого боку, НАТО в даний час включає в себе безліч країн Центральної та Східної Європи, в тому числі Угорщину і Чехію, які будуть в жаху від російського вторгнення. Союзники США по НАТО вимагатимуть сильної і негайної відповіді від американців, найімовірніше, в формі перекидання оборонного і навіть наступального озброєння для української армії. Швидше за все, в Конгресі буде багато представників, як від демократів, так і від республіканців, які також будуть вимагати передачі великої партії зброї Києву, в супроводі не менш значної групи інструкторів, чи то американських або європейських військових або контрактників.

Крім того, Трамп стане об'єктом нового медіа-скандалу - як в США, так і по всьому світу - якщо він буде коливатися і просто випустить заяву, що засуджує Москву. Його звинуватять в такій же слабкості і пасивності, які характеризували мляву "червону лінію" Барака Обами по відношенню до використання Асадом хімічної зброї проти власного народу.

Якщо і є щось в Дональда Трампа, що не викликає сумнівів, так це його жорстка реакція, коли йому здається, що хтось може порахувати його слабким. Отже, йому доведеться вибирати між бажанням працювати з Путіним і рішучістю виглядати сильним.

Що б він не вибрав, це буде неприємний вибір. Без сумніву, прийняття рішення буде віднімати у нього ті короткі години вночі, які він зазвичай виділяє для своїх твітів, резюмує аналітик.