"Я - агресор! А сепаратисти - в Луганську": Мати терориста Вагнера, яка живе на Кіровоградщині, пишається сином (фото, відео)

Командир "ПВК Вагнер", що працює на Донбасі і в Сирії на замовлення Кремля, Дмитро Уткін народився і виріс в Україні в селищі Смоліне Кіровоградської області. Заступник директора місцевої школи підтвердила журналістам, що Уткін – місцевий хлопець. Крім того, за її словами, його син закінчив цю ж школу в минулому році, передають Патріоти України із посиланням на Censor.net.ua

"Він був гоноровим хлопцем. Щоб друзі в нього були? Я б не сказала, щоб він з кимось дружив. Після школи відразу поїхав", - розповідає про Уткіна місцевий дитячий лікар. Однак мати Уткіна журналістам вдома заскочити не вдалося. Сусіди подейкують, що вона поїхала до сина.

Як журналістам вдалося з'ясувати у сусідів і знайомих, інженер місцевої будівельної бригади Людмила Уткіна (мати Вагнера) розлучилася з чоловіком, коли син був ще маленьким. Після школи Уткін пішов в армію, потім вступив вчитися у військове училище в Санкт-Петербурзі, з тих пір і живе в Росії. До недавнього часу про нього тут знали небагато: був військовим, пройшов Чечню, пішов на пенсію, зайнявся якимось бізнесом, допомагав матері, приїжджав регулярно. Але в останні декілька місяців в селищі обговорюють статті, які опубліковані на різних ресурсах в Інтернеті – тут раптом дізналися, що їх Уткін зовсім не військовий пенсіонер, побачивши в ЗМІ, як президент РФ Володимир Путін вручив йому нагороду.

За словами знайомих з матір'ю Вагнера, вона пишається сином. "Вона дивилася на цю фотографію, раділа. І сказала: "Куди дядько Вова скаже, туди Діма і поїде", Путін його нагороджував орденом. Потім посиділи, пообідали і розійшлися. Вона пишається цим! - переказує реакцію Людмили Уткіної на публікації російської преси про сина її близька знайома Зульфія. "Дядьком Вовою" вони називають Путіна. "Мати його після цього фото заходить в магазин до нас і каже:" Сепаратисткою мене називаєте? Я - агресор! А сепаратисти - в Луганську". І сміється. І погляд такий, що сперечатися ніхто не береться", - розповідає Зульфія.

За твердженням Зульфії, зараз матері не соромно, що її син воював проти України, в якій народився і виріс. І через те, що він займається найманством, мати проблеми не бачить, так як завжди хотіла, щоб він виїхав із селища і домігся значно більшого. "Вона говорить, що кожна людина заробляє так, як вміє заробляти", - розповідає знайома матері Вагнера.

Журналісти також з'ясували, що у Вагнера безпосередньо у Смоліному двоє дітей, яких він визнав, від різних дружин. Крім того, за словами місцевих жителів, у Вагнера є і 25-річна дочка, яка закінчила льотне училище в Кіровограді і поїхала до батька в Росію. Про нинішню дружину Вагнера мешканцям Смоліного відомо, що вона стоматолог. І у них троє спільних дітей. Молодшому – всього кілька місяців. Двоє мешканців селища Смоліне в бесіді з журналістами стверджували, що Вагнер, який воював на Донбасі на боці бойовиків, у 2016 році приїжджав у рідне селище провідати матір.

"Ніколи не скажеш, що він якийсь там агресор. З мамою на дачу за руку йдуть, назад – теж за руку", - розповідає знайома матері Уткіна. У Держприкордонслужбі журналістам інформацію про перетин кордону Уткіна підтвердити або спростувати відмовилися: такі дані може запитувати або сам громадянин, або правоохоронці. Від СБУ відповідь журналісти також не отримали.

У свою чергу, голова селищної ради Микола Мазура розповів, що у Смоліному Кіровоградської області України багато хто має російське громадянство, займають посади у ворожих силових структурах, служили в Росії та пройшли Чечню. "У нас багато хто має російське громадянство, і ці люди займають ряд посад в Російській Федерації, в силових структурах. Адже наше селище раніше було підпорядковано Міністерству середнього машинобудування в Москві. У нас не було навіть адреси, скрізь вказувався номер військової частини", - розповідає Мазура про особливості життя уранового селища.

За словами керівника керівника місцевої організації ветеранів АТО Олексія Бурова, із зони АТО в Смоліне повернулися 140 осіб. "Це здебільшого – співробітники уранової шахти, які були мобілізовані. Четверо – загинули. Можливо, від рук односельчанина – колись замкнутого хлопчика, що не спілкувався з однолітками, - Діми Уткіна", - цитують його журналісти.