Як бойовики катували полонених: У мережі відбулася прем'єра фільму «Ті, хто пережив пекло» (відео 16+)

Тортури, вбивства та приниження… Все це пережили люди, які побували у полоні незаконних збройних формувань на Донбасі. Коаліція громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі» упродовж декількох місяців збирала інформацію щодо людей, яких утримували у полоні сепаратистів. Ця праця була зведена у звіт та фільм «Ті, хто пережив пекло», передають Патріоти України з посиланням на Радіо Свобода.

19-хвилинна документальна стрічка містить багато свідчень людей, що пережили полон та були свідками нелюдського ставлення до полонених із боку підтримуваних Росією угруповань «ДНР» і «ЛНР», що визнані в Україні терористичними. «Це звісно… Я думав, що у своєму житті я пізнав пекло», – каже український волонтер Василь відразу після звільнення з 17-денного полону угруповання «ДНР».

Автори звіту та фільму «Ті, хто пережив пекло» зібрали свідчення близько 170 осіб, які побували у полоні бойовиків, підтримуваних Росією на Донбасі. До 19-хвилинної документальної стрічки потрапила частина з них. Усі колишні полонені розповідають одне – їх били, катували, принижували.

Дарина у полоні сепаратистів провела 41 день. «Обличчям вниз і вони мене били від попереку до коліна. Звісно, у цей час я переверталася. Хотіли бити мене по животі, тут досі лишився слід. Сказали, що вони вибивають «укропа», оскільки моя мама така – єврейка та ще й націоналістка, а тато у Збройних силах України». Пізніше, розповідає Дарина, сепаратисти змусили її дати інтерв’ю російським журналістам і розповісти про «злочини хунти». «Як вони висловилися, це мій квиток на волю. Тоді вперше за весь час вони дали мені помитися», – каже дівчина.

Розповідь дівчини показали на телеканалі «Россия-1». «Дарина Соколова, народжена у Донецьку, була на тому боці. Колишня активістка співробітничала з радикалами спочатку як волонтер, а потім сама попросилася на фронт. Провела у батальйоні «Торнадо» – колишньому «Шахтарську», куди влилися «айдарівці» та «правосеки» – щонайбільше тиждень. Їй вистачило, щоб зрозуміти, хто і навіщо прийшов на Донбас встановлювати мир», – мовилося у сюжеті російського телебачення.

Далі полонянка Дарина розповідала російським журналістам слова, написані сепаратистами, які її утримували: «Це бидло, зеки, урки якісь…». У фільмі «Ті, хто пережив пекло» практично відсутній закадровий текст – стрічка побудована на розповідях очевидців та відео знущань сепаратистів.

«На коліна! Обличчя підняли хлопчики… На мене дивіться! Впізнаєте, хто я такий? Я Ґіві, хлопчики, Ґіві, який прийшов вбивати. Поспілкуємося? Ти просто військовий? Ти чмо, чому сюди приперлося? Що забули тут, тварюки? За кого ви служите, уроди?» – це знущання одного з ватажків угруповання «ДНР» Ґіві над полоненими українськими «кіборгами» на чолі з підполковником Олегом Кузьміних. На відео, яке з’явилося в інтернеті минулого року, Ґіві б’є українського комбата, потім відрізає українським військовим погони і змушує їсти.

Багато колишній полонених не готові розповідати на камеру – автор фільму

Луганчанин Олексій Біда є одним з авторів фільму «Ті, хто пережив пекло». Зараз він працює в Українській гельсінській спілці з прав людини. Йому самому довелося побувати у полоні луганських сепаратистів. Вони захопили Олексія, коли той вів стрім. Але на відміну від інших, сказав він Радіо Свобода, йому пощастило більше, у полоні сепаратистів він провів лише день.

За словами Олексія Біди, усі опитувані розповідали про полон приблизно одні і ті ж речі. Але багато інформації не увійшло в документальну стрічку, оскільки лише чверть із близько 170 опитаних колишніх полонених погоджувалися, щоб їхні розповіді були використані у фільмі.

«Багато речей не увійшли у фільм, оскільки люди відмовлялися, щоб їхні обличчя, імена, або хоча б голос звучав. Погоджувалися лише близько 25%, щоб їхні свідчення могли використовувати у подібних документальних фільмах», – розповів Радіо Свобода Олексій Біда.

Фільм «Ті, хто пережив пекло» презентували у містах підконтрольної Україні частини Луганської і Донецької областей. Стрічку також показали у Польщі та Франції. А от як донести фільм до мешканців Росії – це складне питання. Тож єдине сподівання, каже автор стрічки, це соцмережі.