Навіть через 76 років вбивство журналіста, який відкрив світу правду про Голодомор, залишається загадкою, - Голос Америки

Дослідник, що представив широкій публіці перші гучні свідчення про голод в СРСР, при таємничих обставинах загинув в Монголії в 1935 році. Про це йдеться в статті "Вбивство викривача Голодомору залишається загадкою через 76 років" на сайті Голос Америки, передають Патріоти України.

"Я пройшов села та 12 колгоспів. Всюди стояв крик. "Немає хліба. Ми вмираємо"... Я подорожував чорноземним краєм, тому що колись він був житницею Росії, а ще тому, що журналістам забороняли їхати сюди і на власні очі бачити, що відбувається ....", - це слова з прес-конференції британського журналіста Гарета Джонса в Берліні у березні 1933 року. Вона стала одним з перших гучних свідчень про голод в СРСР, який в українській і світовій історії стане відомим як Голодомор.

Майже через 80 років після берлінської прес-конференції, його внучатий племінник, дослідник-біограф Найджел Коулі у Вашингтоні представив книги, присвячені життю Джонса. Він вважає, що правда про голод в СРСР коштувала життя його родичу, який в 1935 році при таємничих обставинах загинув в Монголії.

"До 2001 року ми не здогадувалися про важливість "радянських" статтей Гарета. Ми знали, що він писав про голод в СРСР, але не знали, як це було важливо. Ми навіть не розглядали можливість зв'язку щоденників про голод в СРСР з його смертю, тому що вважали її пов'язаною з японцями.

Втім після публікації щоденників он-лайн мені написали представники української громади та запитали, чи це і є той самий легендарний Гарет Джонс, який викрив Голодомор? Це було повною несподіванкою і ми почали придивлятися до роботи Гарета в СРСР", - розповів Коулі, виступаючи перед аудиторією в Національному прес-клубі столиці Америки.

Представлені Коулі історичні розслідування "Більш ніж зерно правди: біографія Гарета Джонса" і "Гарет Джонс: Людина, яка знала дуже багато", "Гарет Джонс: Інцидент в Маньчжурії" - результат багаторічних досліджень роботи британського журналіста, який в першій половині тридцятих років ХХ століття перебував в самому епіцентрі передвоєнної політичної круговерті.

Дослідження Коулі відтворюють образ Гарета - перспективного міжнародника, який, закінчивши університет Уельсу та Кембридж в 1930-му, став радником з міжнародних питань колишнього прем'єр-міністра Великобританії Ллойд-Джорджа.

Протягом наступних трьох років молодий міжнародник, який вільно володів російською, німецькою та французькою, тричі побував в СРСР і отримав репутацію провідного експерта з питань Радянського Союзу. За кожним візитом слідували статті про хід сталінської п'ятирічки, які публікували провідні світові видання.

"Він знав дуже багато. Він мав доступ до документів британського уряду про Першу світову війну, зустрічався з керівниками Британського банку, був особисто знайомий з провідними експертами щодо Радянського Союзу. А під час візиту в СРСР особисто зустрічався з комісаром з іноземних справ Литвиновим" , - розповідає Коулі.

Слідом за першою подорожжю в Донецьк (на той момент Сталіно) в 1931 році Джонс відправляється в подорож по СРСР разом з харчовим магнатом Джеком Хайнцем (кетчуп Heinz). Результатом поїздки стала книга "Російський досвід 1931 року. Щоденник". Книга, яку для Хайнца написав Джонс, вперше використовувала слово "голод" в описі колективізації в СРСР.

Вже незабаром Джонс редагує мемуари Ллойд-Джорджа. Його кар'єра стрімко мчала вперед. Вибори в Німеччині в січні 1933-го, на яких до влади приходить Гітлер, Джонс висвітлює з передової. Про вагу, якої на той час уже набув 27-річний журналіст, говорить те, що він стає першим закордонним кореспондентом, якого удостоїли "честі" летіти до Франкфурта в літаку фюрера.

З Німеччини в січні 1933-го Джонс відправляється в подорож по Росії і Україні. В Україні Гарет пересувається приватно, спілкується з селянами, робить нотатки про побачене і почуте. У дев'яностих роках ці щоденники стануть одним з важливих свідчень Голодомору.

А в 1933-му підсумком подорожі по Україні стала прес-конференція в Берліні, яка мала ефект вибуху в тодішньому інформаційному просторі. Високий авторитет і кредит довіри, який мав Джонс завдяки роботі на Ллойда-Джорджа надали надзвичайної ваги його показанням. У той же день їх передрукували провідні тогочасні видання і журналісти, лауреати Пулітцерівської премії Нікербокер і Едгар Моурер.

СРСР не затримався з відповіддю. Кореспондент "Нью-Йорк Таймс" Уолтер Дюранті, відомий своїми комплементарними статтями щодо радянського режиму, негайно звинуватив Джонса в наклепі. Авторитетний голос Дюранті, який був лауреатом престижної премії імені Пулітцера, став лише одним з багатьох в хорі звинувачень на адресу Гарета.

Логічним завершенням звинувачень журналіста з боку прихильників СРСР став особистий лист комісара закордонних справ Максима Литвинова, в якому той поінформував Джонса про заборону в'їзду в СРСР.

Відвертість Гарета Джонса щодо СРСР не пройшла безслідно. Перспективний журналіст став ізгоєм в колі колег і британського істеблішменту, включаючи колишнього роботодавця Ллойд-Джорджа.

Втім, в 1934 році його гірка слава привернула увагу американського медіамагната Рендольфа Херста, який запускав в США антирадянську кампанію і дуже потребував авторитетних свідченнях. У грудні, виступаючи в американському Інституті світових справ, Джонс звинуватив СРСР у примусовому переселенні 5 мільйонів "куркулів", яке назвав "однією з найжорстокіших подій в історії Європи".

А в 1935-му він на замовлення Херста пише ряд дошкульних статтей про СРСР, в яких не тільки повторює свої попередні свідчення про жахи голоду, але і звинувачує комуністів в організації вбивства Кірова, яке звільнило Сталіну шлях до абсолютної влади в СРСР.

Дослідник біографії Джонса Коулі вважає, що СРСР міг докласти зусиль для того, щоб звести нанівець свідчення Гарета.

У 1935-му у видавництві Херста трапився скандал. Він опублікував статті про голод в Україні Томаса Вокера. А пізніше було доведено, що він фізично не міг бути свідком подій, про які писав.

Як зазначає Коулі на сторінках присвяченого Джонсу сайту garethjones.org, Уокер виявився колишнім ув'язненим, засудженим за афери. Його викриття дискредитувало всі опубліковані Херстом статті Гарета про життя в СРСР.

Дивним чином дискредитація матеріалів Джонса, опублікованих у виданнях Херста, припала на час його подорожі в Азію, де він був при загадкових обставинах убитий.

"Я завжди боявся, що він піде на занадто великий ризик ...", - писав у серпні 1935 го його колишній роботодавець екс-глава Британського уряду Ллойд-Джордж.

Сухі факти свідчать, що в 1935 році в ході далекосхідної подорожі Гарета і його супроводжуючих викрали на території Монголії, куди він відправився на запрошення німецького журналіста Герберта Мюллера. Останній і всі члени експедиції, крім Гарета, були звільнені. Самого ж Джонса бандити в серпні застрелили за нез'ясованих обставин напередодні його 30-го дня народження.

На сторінках сайту garethjones.org Найджел Коулі, вказує, що до загибелі Гарет Джонс перебував під пильною увагою агентів СРСР. Так Герберт Мюллер, який успішно пережив викрадення, на думку британської розвідки, був агентом Комуністичного інтернаціоналу в Китаї.

СРСР "вів" Джонса з самого початку його подорожі по Сходу і до смерті, заявляє Коулі. Згідно з інформацією, оприлюдненою дослідником, журналіст Гюнтер Стейн, в будинку якого в Токіо на початку своєї експедиції жив Джонс, міг бути радянським шпигуном, пов'язаним з відомим радянським розвідником Ріхардом Зорге.

Втім радянський слід - не єдиний можливий в смерті Джонса.

"Коли моя мати почала шукати інформацію про Гарета Джонса в архівах, вона знайшла 500 сторінок документів про його вбивство. Жодна з них не торкалася його роботи в СРСР. Всі вони говорили виключно про те, щоб заткнути рот його колишньому роботодавцю Ллойду-Джорджу і не допустити погіршення відносин з Японією через необдумані питання шановного політика", - говорить Коулі.

Пошук істини про життя і смерть Гарета Джонса - став справою життя його нащадків.

Маргарет Коулі пішла з життя в 2011 році. Три роки до цього, 22 листопада 2008 року у Вестмінстері, посол України у Великій Британії вручив їй посмертну нагороду, призначену Гарету, - Орден Свободи. Розслідування продовжує її син, внучатий племінник Джонса, Найджел Коулі.

"Я очікую результатів роботи" Бі-Бі-Сі ", яка готує передачу про Гарета Джонса. Можливо вони дізнаються щось нове, - каже Коулі, - Думаю, що вся секретна інформація в Москві, але чи можна буде вірити новим знахідкам, якщо вони будуть? Я не впевнений", - говорить він.

Британська мовна корпорація "Бі-Бі-Сі" готує відеосюжет з робочою назвою "Хто вбив Гарета Джонса?". За словами Коулі, він вийде в циклі Storyville. Точна дата поки не відома.

Український режисер Сергій Буковський у 2009 році зняв документальний фільм "Живі". Одна з його сюжетний ліній - спогади зі щоденників Ґарета Джонса.