Навіть під вогнем піклуються про худобу та виноград: Журналісти розповіли, як живуть мешканці напівзруйнованого Водяного

З села Водяне на Донеччині поїхали майже всі жителі. Ті ж хто лишився - ховаються. А як трохи вщухає, то й городи обробляють, і худобу порають, йдеться у сюжеті ТСН, передають Патріоти України.

Побите кладовище і жодного вцілілого двору - таке нині село Водяне. Деякі вулиці випалені великим калібром і, як кажуть військові, уже складно розібратися, де сліди давніх чи свіжих обстрілів. Бойовики гатять по Водяному і вночі, і вдень. Іще одне українське село бойовики перетворили на примару. Колись добротні оселі тепер наче з фільму жахів. І в отакому страху ще залишається жити з десятеро людей.

Серед великого і спустошеного села цих сміливців зустріти непросто. Як і усвідомити силу всього, що тут витримують і земля, і люди. Серед усіх трощ знімальна група помітила закутаний на зиму виноград, охайно скопані грядки. Господиня каже, що навіть під вогнем, а порядкувати треба. "Ну то ж сьогодні стріляли трошки. Ну це сьогодні так нічого, а взагалі ми вже кілька днів живемо в підвалі. Там чоловік у мене вже й маленьку грубку склав", - розповідає жінка.

Скільки в неї тут іще сусідів, не знає. Каже, тут рідко хто далеко від хати та підвалу відходить. Хоч згадує, до війни тут було людно. Нині ж Водяне військові називають однією з найважчих точок на українському Сході. Загалом за день журналісти зустріли лише трьох жителів села. Катерина і Валерій Іващенки вражають своїм почуттям гумору і бажанням жити. У них, як і до війни, чимале господарство. Хваляться, що мають понад десяток поросят. Але для чого так багато – ще не придумали. Сьогодні діду Валерію військові вперше дали дозвіл виїхати з села. Останні десять місяців він не міг цього зробити, адже через обстріли їздити на автівці було небезпечно. Але він не скаржиться. Каже, вдома теж було що робити.