"Про "Мінськ" вже можна забути. У нас немає "Мінських домовленостей", і вогонь у відповідь іде з того, з чого прилітає до нас" - волонтер про ситуацію на Донбасі

В останній час почастішали повідомлення про обстріли бойовиками населених пунктів на підконтрольних Україні територіях та жертвах серед військових та цивільного населення. Чи можна говорити про загострення бойових дій на фронті в цілому? Чого бояться бойовики та до чого вони готуються? І нарешті, чи дійсно українським військовим забороняють стріляти у відповідь? Про це та багато іншого Обозреватель розпитав у екс-розвідника 53-ї бригади, а нині – волонтера Фонду "Повернись живим" Андрія Римарука, який щойно повернувся з Донбасу, передають Патріоти України.

- Андрію, що можеш сказати про нинішню ситуацію на фронті? Наскільки серйозне загострення нині відбувається?

- Я би не назвав те, що відбувається, загостренням. Як людина військова, як волонтер, я розумію загострення як ситуацію, коли у нас відгризли шматок території, відбили якесь місто, коли йдуть масштабні бойові дії, артилерія працює 24 години на добу… Оце – загострення.

А те, що відбувається нині – це млява позиційна війна.

- Де зараз найгарячіше?

- Війна, в принципі, йде по всій лінії розмежування. І здебільшого обстріли проходять там, де у сепарів щось пішло не так.

- Що маєш на увазі?

- Наприклад, загибель дівчинки під Торецьком і загалом події, що відбувалися навколо міста впродовж останніх 10 днів.

Ми забрали невеличкий населений пункт, точніше, адміністративну частину Горлівки. І туди були зігнані ворожі сили, які познімали з Пантелеймонівки, Ясинуватої, Донецька. В тому числі "Сомалі", частина "П’ятнашки", купа різних розвідувальних груп. Десь приблизно 400 осіб вони кинули на горлівський напрямок.

І зараз вони намагаються нас з того населеного пункту вибити або завдати максимальних втрат.

Грубо кажучи, вони образилися і зараз просто мстяться. В суботу, 26 травня, випустили 8 снарядів по Торецьку. В неділю на моїх очах близько 20 снарядів прилетіло в район шахти "Южная" (під Горлівкою – Ред.). А 28 травня внаслідок обстрілів загинула дівчинка…

Вони не соромляться стріляти вдень. Бо знають, що ОБСЄ там зараз немає. А вдень хлопці на опорних пунктах ведуть підготовчі роботи, укріплюють позиції, готуються до ночі, чистять зброю. Тобто перебувають у більш розслабленому стані. І сепари точково стріляють по наших позиціях. Але промахуються – і те все летить у цивільне населення.

Вони можуть це зробити о 5 ранку, о 12 дня, о 17 вечора. Ми це все бачили за останні дні.

Далі. Останніми днями у ранкових зведеннях штабу ООС почали знову після перерви згадуватися Жолобок і Кримське. Саме там працювали наші доблесні "альфівці", що загинули. І у відповідь в наш бік почали прилітати снаряди калібру 82-мм і 120-мм.

На Світлодарській дузі – так само. Наші хлопці підбили там три ворожі БМП – у відповідь до них почали прилітати 152-мм і 120-мм. Трошки насолили їм на Докучаєвському напрямку – і вони почали там застосовувати танки.

Тобто, там, де їм сутужно, де вони зазнають втрат – вони активізуються ще більше.

- А на маріупольському напрямку яка ситуація?

- Як і на решті лінії фронту. Дивним чином у сепарів на опорному пункті загинуло 4 людей, то вони вирішили нас накривати артилерією. Павлопіль, Чермалик…

Але насправді куди більше, ніж обстріли, мене хвилює ситуація з "ходоками" на той бік.

- Маєш на увазі тих, що нині в полон потрапили?

- Так. Це нонсенс – 5 людей за місяць!

- Щось можеш сказати про причини?

- От не знаю. Чесно. Пару днів тому сепарські ЗМІ заявили про те, що взяли 2 бійців 14-ї окремої механізованої бригади. Я спілкувався з хлопцями, що з ними служили – вони кажуть, що це дезертирство. Хоча офіційного підтвердження поки нема.

За інших не скажу. Не спілкувався з командирами.

Але знаєш, за майже два роки, які я як волонтер катаюся по фронту, не раз чув від військовослужбовців, що наші хлопці часто спілкуються на оцих простих раціях Baofeng. Знаходять один одного на конкретній хвилі – і перемовляються. Але на другий-третій день переговорів з’являється інший голос. І починається досить інтенсивна "промивка мізків"…

Не знаю. Тут, певно, або наше СБУ, або "контрики" не допрацьовують. Але факт лишається фактом. Частина людей потрапила в полон у бою, а дехто – просто дезертирував і пішов на той бік.

- З останніх випадків – потрапляння в полон 19-річного бійця 30-ї бригади…

- Це реально бойовий. Але ж не забувай, що вичудила 30 бригада! Вони пішли в Донецьк, сп**дили у сепарів 3 міномети – і повернулися назад!

Уяви: пацани пройшли хрін зна скільки кілометрів у тил ворога, знайшли точку, де ці міномети стоять, вичекали, поки вони відстріляються і сепари в очікуванні відповіді поховаються у бліндаж – підійшли, забрали три міномети і пішли додому. А один міномет, на секундочку, важить 210 кг!

- Круто!

- Так. Інколи зухвалість наших військовослужбовців зашкалює. Але це можливо лише за умови якісної та чіткої розвідки. За умови, що є чим її проводити.

І хлопці працюють.

Ось недавно 3 полк спецназу опублікував відео, де вони прямим попаданням підбили БМП. Ворог образився і почав потужніше обстрілювати Новотроїцьке, район контрольно-пропускного пункту, напрямок Докучаєвська.

Так що іде звичайна позиційна війна. Це якби наші сили пішли і взяли Докучаєвськ, туди б стягнулася вся ворожа артилерія з Донецької області і почалися масштабні бої по лівому та правому флангах – оце було б загострення. Згадайте початок 2017-го і місто Авдіївку.

А так – жодного загострення нема. Є втрати з тієї сторони, є менші втрати у нас. Проста позиційна війна. На жаль.

- Чи варто вірити цифрам втрат противника, які озвучує Штаб ООС?

- Гадаю, варто. У нас є досить багато інформаторів з того боку. Плюс працює розвідка, яка слухає переговори по раціях з того боку. Ми маємо інформацію з лікарень на тому боці. І в соцмережах люди викладають інформацію. Спеціальні люди в Штабі ООС все це зводять докупи і раз на добу видають загальну суму втрат.

- Нещодавно з того боку були серйозні істерики щодо наступу ЗСУ на Горлівку і на Красний Луч. Там і "бронетанковий кулак", і "полчища укрів", які йдуть брати ту ж Горлівку… Для чого ці чутки розповсюджувалися, як гадаєш?

- Якщо промоніторити "сепар-ньюз", такі ж чутки були i 28 травня щодо Дебальцева. Начебто ми наступаємо на Дебальцеве.

Звісно, ніякого наступу не було. Вони просто відволікають увагу від того, що серед білого дня вбили цивільну особу, дитину. Намагаються перетягнути місію ОБСЄ від тієї ділянки на Дебальцевський напрямок. Це їхня стандартна хитрість, якою вони користуються не перший рік.

- Про якусь паніку говорити не маємо підстав?

- Ні. Всі об'єднані сили готові до будь-якого розвитку подій.

- І маячків, які б свідчили про можливу ескалацію, нема?

- Я не бачу. Я спілкуюся з людьми з Донецька, з Луганська. Так, поповнюється особовий склад і бойовий комплект, але в набагато меншому обсязі, ніж у попередні роки. Одночасно нам не варто забувати, яка потужна кількість особового складу і техніки сконцентрована на адміністративному кордоні з окупантом, а на носі - Чемпіонат світу з футболу.

Що в голові у Путіна і його силових радників, можна лише здогадуватись. Нам же, в свою чергу, треба триматись гуртом і бути напоготові.

- До речі, про адекватну відповідь. Минулого тижня волонтер Серж Марко заявив про те, що на маріупольському напрямку військовим забороняють відповідати на обстріли. Принаймні, з цим зіткнувся 503-й батальйон морської піхоти. Тобі доводилося чути щось про заборону "отвєтки"? Де?

- Серж Марко написав правду. Він писав про генерала Красноока. І знаєш, такі генерали як Красноок, вже доживають свій час. І нам, а особливо комбатам і комбригам, треба просто їх ще трошки потерпіти. Зі дня на день вони вже підуть, нарешті, на пенсію.

Заборона дійсно була. І не тільки для 503-го батальйону 36-ї бригади. Такі випадки були і в інших бригадах, які підпорядковуються йому. Так, це резонанс, який ми звикли вирішувати тільки публічно, тому що не можемо просто так зайти в кабінети і вимагати звільнення чи усунення генерала.

На жаль, є інший бік медалі. Ворог також читає нас. Він все бачить, аналізує і приймає рішення. Раз там такий генерал, чому б наваляти "укропам", у відповідь все одно нічого не прилетить. Ось тобі і наочний приклад.

В кожній ситуації треба розбиратись. Наприклад, є командири батальйонів, які поза очі "женуть" на свого командира бригади, мовляв, нас кріплять, а він не дозволяє стріляти. А насправді командир бригади правий, тому що володіє 100% інформацією, що обстріл провокативний і у ворога напоготові потужна контрбатарея, яка тільки і чекає вогню у відповідь.

- Навіть в умовах "Мінська"?

- Відкидаємо "Мінськ". Про нього вже можна забути. У нас немає "мінських домовленостей" і вогонь у відповідь іде з того, з чого прилітає до нас.

Я привіз з собою відео, як працюють наші мінометники. Їм вистачає 10 мін, аби "розібрати" ворожий бліндаж і закопати живцем 5-7 людей чи підбити ворожу техніку. Вони швиденько її знаходять, швиденько відпрацьовують і за це отримують премії.

І це якраз багатьох військовослужбовців дуже мотивує. Навіть не премії за підбиту техніку, а те, що їм дають працювати. Заради цього вони тут.

- Після розголосу ситуація з Краснооком і забороною на відповідь щось змінилось?

- Я не був на тій ділянці, але гадаю, що жодних змін не сталося.

Та я знаю на 100% зі спілкування з окремими комбатами, що вони навіть у тих умовах примудряються воювати. У них є "недоторканний запас". У них є "третя сила". Ну і давай не забувати про добровольчі підрозділи, які і сьогодні ефективно воюють.

Так що навпроти ділянок, де командує товариш Красноок, противник зазнає втрат не менших, ніж деінде.

- Чи відчули зміну формату з АТО на ООС бійці в окопах? Чи змінилося щось для волонтерів?

- Штаб ООС командує всього місяць. Тому говорити про якісь досягнення поки зарано. Треба дати Штабу ООС хоча б квартал, а краще – півроку, щоб потім військовослужбовці, командири, підрозділів, волонтери, громадськість самі дали їм оцінку.

Починати зараз мірятися, хто крутіший, категорично не можна. Через надмір внутрішніх нормативних документів Штабу ООС знадобиться чимало часу, аби налагодити процес. А зараз, умовно кажучи, вони тільки сіли на велосипед і почали крутити педалі, набирати швидкість.

Тож якусь оцінку їм ми можемо дати не раніше жовтня.

Говорити ж зараз, що ось місяць у нас було все добре, а останній місяць у нас 5 бійців потрапило на той бік, ми втратили досить багато людей – не можна.

Хоча за цей місяць ми звільнили населений пункт. І мене найбільше радує, що діти з цього населеного пункту наступного року підуть уже до української школи.

- А раніше куди вони ходили?

- А раніше вони через "сіру зону", через блокпости сепаратистів ходили у горлівську школу.

Оце – величезне досягнення. За те, щоб ці діти мали майбутнє, поклало життя чимало хлопців з 24-ї бригади. Але вони своїми життями заплатили за те, щоб у цих дітей був шанс на майбутнє. На зростання в українському соціумі, а не під впливом пропаганди РФ. Це неоціненно насправді.

- До речі, а як зараз з тепловізорами? Чого потребує нині фронт найбільше?

- У мене, точніше, у хлопців вчора згоріло 8 тепловізорів. На рівному місці – півмільйона гривень!

Я, до речі, хочу попередити всіх. Сепари зараз будуть застосовувати техніку випалювання. Це було минулого року, позаминулого, у 2015-му. Але ми, на жаль, маємо коротку пам’ять.

Що вони роблять? Запускають кілька запалювальних мін (їх ще називають "запалювальні оссвітлювальні міни") перед нашими позиціями, коли вітер – в наш бік. І вся територія починає вигорати. Треба зараз бути дуже уважними та обережними. Тому що, випалюючи наші позиції, вони випалюють всю ту техніку і зброю, які у нас є на тих позиціях.

Щодо тепловізорів – не скажу, що зараз їх категорично не вистачає. Мені дуже приємно, що держава, хай і кволо, але починає забезпечувати вже армію тепловізорами і приладами нічного бачення. Так, не в тій кількості, в якій хотілося б, не на 100%, але ми намагаємося перекривати ЗСУ і нам трошки стало вже легше. Ми можемо спрямовувати більше грошей в аеророзвідку.

Якщо говорити про зараз – нам катастрофічно не вистачає грошей на досить невелику кількість тепловізорів і дуже велику кількість безпілотних апаратів. Без безпілотників ті досягнення, які були у хлопців за останні два-три місяці, були б неможливі. Бо ми не можемо зайти в населений пункт, не подивившись, як живе ворог. Ми не можемо підбити ворожу техніку, якщо чітко не скоригуємо вогонь з повітря. Ми не можемо побачити рух колони інакше, ніж з повітря…

Тобто зараз не останнє слово – за повітрям.