Спогади про оборону ДАП: Військовий інженер розповів, як підривали злітну смугу донецького аеропорту

Про заздалегідь ретельно сплановану операцію з підриву злітної смуги в ДАПі розповів її головний виконавець із позивним "Художник". Про це пише Народна армія, інформують Патріоти України.

Цими днями минає друга річниця завершення героїчної оборони Донецького аеропорту. І ми знову згадуємо всіх тих, котрі протягом 242 діб боронили летовище, — полеглих і живих бійців 3-го полку спецпризначення, піхотинців та артилеристів 93-ї бригади, десантників із Миколаєва, Житомира, Львова, танкістів з Гончарівська, вояків добровольчих формувань, усіх тих, кого в одну мужню когорту об’єднало найменування «кіборги».

Згадаймо й військових інженерів, саперів із полку оперативного забезпечення, які в останні години боїв за ДАП здійснили подвиг, подробиці якого досі не надто розголошують…

20 січня летовище здригнулося внаслідок п’яти неймовірно потужних вибухів. Їхня сила була такою, що вибухову хвилю відчули навіть ті, що перебували за кілька кілометрів від злітної смуги. Вибухи були такими сильними, що спантеличили всіх: і оборонців аеропорту, і бойовиків. І доки з величезних вирв, які утворилися на злітній смузі, вивітрювався їдкий дим, на кілька хвилин над ДАПом запанувала тиша. Всі намагалися з’ясувати: що сталося, де та що рвонуло.

Підрив злітної смуги аеропорту — це карколомна, неймовірно зухвала операція, здійснена групою військових інженерів, яку очолював офіцер із позивним «Художник».

До виконання цього завдання вони готувалися довго. «Художника» в район аеропорту викликали ще в грудні 2014 року. Разом з іншим старшим офіцером підполковник мав прорахувати, як пошкодити смугу аеропорту на випадок, якщо надійде команда завдати злітці такої шкоди, аби жоден літак не зміг на неї приземлитися.

Протягом місяця «Художник» вивчав місцевість та інженерні комунікації в районі летовища, готував пропозиції стосовно плану операції. Побував у Пісках, Водяному, Тоненькому, на метеовежі, висотці, тракторному стані, словом, скрізь, де стояли наші хлопці. Виїжджав на місця з розвідкою, іноді доводилося повзти по-пластунськи, іноді — пересуватися перебіжками до злітної смуги.

— Після кожного розвідвиходу все побачене я занотовував, робив замальовки, записував дані, здійснював розрахунки, — згадує про підготовку до операції офіцер. — За цю мою «творчість» мене й назвали «Художником».

Зрештою інженери вирішили розділити 4000 метрів смуги на п’ять відрізків і в кожному з них здійснити підрив. У цілому на той час, коли ситуація в аеропорту стала критичною, операцію з підриву злітної смуги вже було сплановано, і її здійснення призначили на ранок 20 січня.

Працювати на злітці мали близько двох із половиною десятків бійців, з-поміж них п’ятеро офіцерів із Центру розмінування та Центрального управління інженерного забезпечення. Кожен із них чудово розумів, який неймовірний ризик чекає попереду. Щоб доправити до місця закладення п’ять потужних зарядів вибухівки й встановити їх на прострілюваній звідусіль території, потрібно мати велику мужність і сталеві нерви…

Однак уранці розпочати виконання завдання сапери не змогли: злітну смугу аеропорту сепаратисти поливали таким шквальним вогнем із «Градів», що будь-яка спроба заїхати на неї однозначно дорівнювала б самогубству. Тож операцію розпочали пізніше, коли ворожий обстріл трохи вщух.

До злітки вирушило п’ять машин, за кожною — причеп із вибухівкою. Потужність кожного пристрою дорівнювала 1,5 тонни в тротиловому еквіваленті. Виїжджали двома шляхами: три групи на ЗІЛах із Пісків, іще дві — на МТ-ЛБ, перпендикулярно до смуги — з боку метеовежі.

Виїзд саперів на смугу прикривали танкісти: з позицій поблизу метеовежі захисники термінала та загін добровольців на двох БТРах.

— Це були, мабуть, найнапруженіші півтори години в моєму житті, — згадує «Художник». — Якби щось пішло не так, від нас усіх там би лишився тільки порох, навіть на аналіз ДНК нічого б не зібрали. Зрештою ми зробили так, що смуга більше не може функціонувати. Пристрої здетонували через 20–25 хвилин після того, як ми залишили злітку та вже доїхали до Водяного.

Пізніше в одному з офіційних повідомлень військового відомства про цей подвиг військових інженерів буде лише сухе зведення: «…у результаті підриву злітної смуги на ній утворилися вирви розміром 3–5 метрів та глибиною 2 метри кожна. Відстань між ними — 700 метрів. Ураховуючи, що довжина смуги становить 4000 метрів, ширина — 60, а товщина бетонного покриття — 1 метр, такі пошкодження дійсно не дозволяють застосовувати її за призначенням».

Минуло два роки. На злітну смугу ДАПу, як і раніше, не сідають літаки з російською «гуманітаркою». Тож разом з іншими «кіборгами» вшануймо й військових інженерів, чиї імена поки що називати передчасно.