Ситуація на Луганщині: Навіщо бойовики намагалися прорватися на Попасну (карта)

Йде лише третій тиждень так званого "хлібного перемир'я", а проросійські терористи вже у відкриту заявляють про свої претензії на підконтрольні Києву території. Про це пише на сайті depo.ua Руслан Рудомський, передають Патріоти України, продовжуючи:

Ми вже писали, що користуючись так званим "перемир'ям", терористи споруджують все нові й нові опорні пункти у "сірій зоні", а Росія жене нові потяги та вантажівки зі зброєю та особовим складом на окуповані території. Явно не для збору врожаю.

Зокрема, особливо нахабно поводять себе бойовики на Луганщині, де нещодавно перейшли від обстрілів до спроб прориву з подальшим захопленням українських населених пунктів. Зокрема, була спроба захопити Попасну в ніч проти вівторка 11 липня.

Але спочатку російсько-окупаційні війська провели потужний 30-хвилиний обстріл Троїцького, що знаходиться трохи південніше Попасної. Обстріл, протягом якого по позиціях українських військових було випущено 45 мін і було поранено одного українського солдата, відбувся близько опівночі в ніч з понеділка на вівторок і, очевидно, мав служити відволікаючим маневром.

Крім цього, у той самий час бойовики здійснили обстріл Новоолександрівки, яка фактично прикриває Попасну від лінії фронту, а ще через годину – знову по Троїцькому, але вже з артилерії. Українській розвідці вдалося встановити, що всі три обстріли були здійснені з боку тимчасово окупованого Калинового.

А щоб зовсім заплутати українських захисників, кілька мін було випущено й по Катеринівці, яка знаходиться на північ від Попасної. Власне, саме з цього напрямку й відбулась спроба прориву бойовиків "ЛНР", підсилених російськими найманцями (за даними розвідки, на позиції до окупованого Молодіжного зайшли кадрові російські військові).

Отож, поки тривав мінометний обстріл, ворожі групи просунулися вперед до Катеринівки, що за Мінськими угодами має залишатися демілітаризованою. Після цього вони відкрили вогонь із підствольних гранатометів просто з села, "прощупуючи" територію у напрямку Попасної.

За словами бійців 24-ї механізованої бригади, яка тримає оборону на цій ділянці фронту, це станом на сьогодні типова тактика терористів: підповзти, випустити кілька снарядів, прослідкувати реакцію – якщо у відповідь тихо, то підповзти ще трохи, і так далі.

"Вони промацують. Якщо ми не відкриємо вогонь, то завтра вони будуть тут. Вони коли стріляють, то й підлазять", – розповів боєць 24-ї бригади В'ячеслав.

Цього разу просування бойовиків вдалося зупинити, однак, можна не сумніватись – це не остання їхня спроба заволодіти Попасною.

Тут варто нагадати, що Попасна завжди представляла для терористів неабиякий інтерес. Ще під час гарячого літа 2014-го року, коли українські війська звільняли від терористів по кілька населених пунктів за добу, за Попасну розгорівся один з найгарячіших боїв. На відміну від Слов'янська і Краматорська, її бойовики добровільно залишати не хотіли. Більше того, вже після звільнення міста батальйоном "Донбас", терористи здійснили не одну спробу повернути над ним свій контроль.

Спроби терористів за підтримки російської армії знову захопити Попасну відбувались і у 2014-му, і у 2015-му роках, однак українські захисники міста завжди давали гідну відсіч і не здали місто. З останніх невдалих спроб можна пригадати напад терористів 30 грудня 2016-го року і 1 лютого 2017-го року, які призвели до серйозних бойових зіткнень з втратами з обох боків.

Але який інтерес терористів у Попасній? На початок війни це було досить крупне місто з населенням під 22 тисячі людей. Однак, важкі бої, плюс постійні обстріли терористів, плюс постійні спроби тих же терористів знову захопити місто призвели до того, що вже у 2015-му році населення Попасної скоротилося до 4-х тисяч.

Менше з тим, сьогодні Попасна залишається останнім містом на захід від так званої "ЛНР", яке заважає бандам Плотницького розширити свій контроль до адміністративного кордону Луганської області, про що він неодноразово заявляв.

Крім цього, встановивши контроль над Попасною, терористи візьмуть у напівкільце не лише малозначиме для них Троїцьке, але й важливий Світлодарськ, відрізавши його від залізничного сполучення з Україною. Адже Попасна, крім всього іншого, ще й важливий залізничний вузол.

Ну і не варто забувати стару військову мудрість: чим більше ворог змушений оборонятися, тим менше він думає про власний наступ. А саме цього, наступу Збройних сил України, і бояться найбільше бойовики сьогодні, коли українська армія суттєво зміцніла, а їм Росія не менш суттєво урізала фінансування. Тому й намагаються змусити ЗСУ думати про оборону. Наскільки це їм вдасться – покаже час.