Зруйнувавши післявоєнний світовий порядок, Путін через Керченську протоку відкрив міст у нікуди - Atlantic Council

Пішов п'ятий рік війни Росії в Україні. Щотижня відбуваються перестрілки і гинуть люди, але про це вже не пишуть в заголовках - можливо, причина в тому, що досягнуто "прийнятний рівень насильства". Про це пише Аскольд Крушельницький на сайті Atlantic Council, передають Патріоти України, продовжуючи:

Я був підлітком, коли вперше почув цей дивний термін - так висловився один з британських політиків в 1971 році, говорячи про війну з низькою інтенсивністю, яку вели в Північній Ірландії британський уряд і терористи ІРА. Той конфлікт почався в 1968 році і тривав тридцять років з безперервними бомбардуваннями, перестрілками, залишаючи страшний слід із загиблих і покалічених.

Але крім нечастих великих атак, в результаті яких гинули і отримували поранення десятки жертв, триваюче насильство, схоже, ледь помічалося британцями на материку. Багато хто в Північній Ірландії, зі зрозумілих причин, були забуті, як ніби решті світу набридла існуюча там похмура ситуація.

Людиною, яка заявила, що конфлікт вийшов на "прийнятний рівень насильства" був міністр внутрішніх справ Великобританії Реджинальд Модлінг. Для багатьох це означало, що Лондон здався, змирився зі станом справ і прагне лише утримати протистояння в межах розумного.

Росіяни анексували Крим в березні 2014 року і протягом весни спровокували спалахи насильства в деяких частинах Східної України в якості прелюдії до захоплення більшої території України. Незабаром розгорілися бойові дії з великими битвами, в яких іноді гинули сотні людей в день.

Конфлікт забрав понад 10 000 життів - більшість загиблих - мирні жителі, в тому числі 298 пасажирів рейсу МН17 малазійських авіаліній, який зазнав катастрофи на сході України 17 липня 2014 року. Всі факти трагедії вказують на причетність Росії, але Москва з обуренням спростовує і заперечує звинувачення. Однак випущена в цьому місяці міжнародною групою слідчих доповідь підтверджує, що авіалайнер був збитий ракетою з російської військової частини.

Восени 2015 року була досягнута угода про припинення вогню, що різко знизило число загиблих. Українські військові і мирні жителі все так же вмирали кожного тижня, але це вже були лічені втрати. Увага преси переключилася на масові вбивства в Сирії, і багато українців відчули, що важкі страждання їх країни пішли на задній план, як це було у випадку Північної Ірландії.

Тому немає нічого дивного в тому, що президент Росії Володимир Путін, який зруйнував післявоєнний світовий порядок, розв'язав війну в Україні, 15 травня відкрив міст, що з'єднує Росію з окупованим Кримом.

Путін відкрив міст, оголошений найдовшим в Європі, здійснивши на вантажному автомобілі дев'ятнадцятикілометрову подорож з Росії через Керченську протоку Азовського моря.

Відомий схильністю одягатися в стилі "Village People" в костюми крутого хлопця - раніше він з'являвся в екіпіровці пілота авіації, байкера, раллі-водія, дайвера і дельтапланериста - в цей рази "водила" Путін, одягнений в джинси і вітровку, прокатався по мосту в окупований Крим.

Однак, змушений зосереджуватися на перемиканні передач, він, мабуть, важко стримував посмішку на обличчі, розуміючи, що міст, який далеко не є пам'ятником військового тріумфу, став символом провалу планів Кремля по відновленню нової Російської імперії.

Після захоплення Криму Путін не зміг вирвати в України величезний шматок території у вигляді півмісяця, що дозволило б йому створити сухопутний коридор з Росії до Криму і без проблем забезпечити потреби півострова, які задовольнялися за рахунок перевезень з українського материка автомобільним і залізничним транспортом.

Але цього не сталося, тому що, на подив Москви, численні батальйони українських добровольців зупинили проросійські сили і не дали їм захопити території більшої, ніж частина східного регіону Донбасу.

Стало очевидно, що для того, щоб утримати Крим, Путіну потрібен міст. Необхідність доставляти усі товари на поромі або літаках з Росії різко підвищила вартість проживання на півострові. Туризм, колись життєво важлива частина економіки Криму, прийшов в занепад.

Міст став нав'язливою ідеєю для Путіна, який вклав в проект мільярди і назвав будівництво "дивом", коли воно було завершено. Попередня спроба побудувати міст на тому ж місці, розпочата десятиліття назад, закінчилася обваленням конструкції - її основа була погано закріплена, а погодні умови в тому регіоні складні. На думку деяких, при наявному поєднанні корупції, неякісних інженерних рішень і недбалої роботи, буде просто диво, якщо цей міст буде стояти.

Європейський союз, США, Канада та багато інших держав засудили будівництво моста як спробу зміцнити здійснену Москвою незаконну окупацію.

Незважаючи на те, що навколо "відкриття" моста підняли великий галас, він не приносить великої користі, оскільки дороги, що ведуть до нього як на російській стороні, так і в Криму, не будуть готові, принаймні, до 2019 року. Міністр закордонних справ України Павло Клімкін цілком резонно написав в Twitter: "Обидві сторони Кримського мосту-це шлях в нікуди".

Аналогічним чином нікуди не ведуть Мінські угоди, призначені для встановлення миру в східній Україні. Їх пункти вимагають не тільки припинення вогню, але і виведення російських військ і проросійських сил з окупованих районів, повернення контролю над всім кордоном України і проведення в регіоні політичних виборів з урахуванням інтересів місцевого населення, багато представників якого є етнічними росіянами.

З моменту підписання угоди в 2015 році утримати повний режим тиші вдалося протягом тільки одного дня. Решта положень угоди зайшли в глухий кут, оскільки збройні сили Москви - чи то російські регулярні війська або підтримувані Кремлем формування - залишаються на окупованій території Донбасу і контролюють російсько-український кордон.

Раніше в цьому місяці Курт Волкер, спецпредставник США, покликаний вирішити задачу врегулювання конфлікту, виступив на брифінгу в Сенаті США. Його промова не була оптимістичною. Його російський колега Владислав Сурков не виходить на контакт більше трьох місяців з тих пір, як був запропонований план залучення миротворців під мандатом ООН для контролю лінії конфлікту з обох сторін.

За словами Волкера, він не бачить жодних ознак того, що Москва готова "з серйозним ставленням" брати участь у вирішенні конфлікту, незважаючи на те, що вона нічого не виграє від його продовження.

Тим часом, насильство триває. Спостерігачі повідомляють про сплеск атак з боку Росії. Минулого тижня було вбито ще двоє українських військових, четверо поранені. Це не може бути "прийнятно" ні для українців, ні для кого-небудь в світі.