"Кавказький іноземний легіон": Навіщо Путіну осетинські найманці

"Входження південно-осетинської армії" до складу російської, насправді, є спробою Росії зекономити на дотаціях невизнаній республіці, зміцнити у ній свій контроль, і отримати інструмент для реалізації "неблаговидних" справ у регіоні. Новина про те, що Путін схвалив входження військ Південної Осетії в російську армію, на перший погляд, може виглядати як відверта погроза Україні. Така собі демонстрація майбутнього "ЛДНР-ії" – яку можуть "частково визнати", і війська якої "включити в склад" російської армії. Так пише для Депо Тарас Паньо, передають Патріоти України.

Тим паче, що реальне військове значення "об'єднання армій", насправді, мізерне. Розмір осетинської "армії" яка складається з 1250 осіб, і оснащена 3 "робочими" танками Т-72, і такою ж кількістю Т-55, які перебувають на консервації, не надто помітно впливає на розстановку сил в регіоні. Незалежно від того, хто нею командуватиме.

Для порівняння – на російських військових базах в Південній Осетії присутні, за різними даними, від 5 до 8 тисяч бійців. Тільки на 4-й "гвардійській" військовій базі в Цхінвалі несе службу більше 4 тисяч російських солдатів та офіцерів. І озброєні вони зовсім інакше – 40 модернізованих Т-72, 120 БМП-2, і маса інших важких озброєнь – включно з дивізіонами "Точок-У" та РСЗВ "Смерч". Грузинська розвідка стверджує, що на базу "протягли" контрабандою навіть пару комплексів С-300.

Проте, якщо заглибитися в деталі, стає зрозумілим, що ніхто насправді нічого і не об'єднував. Просто громадянам Південної Осетії дали можливість служити в російській армії. За умови звільнення з військової служби в армії осетинській, до речі.

Якою ж є реальна причина подібної перестановки? У Росії відверто визнають, що одним з ключових аргументів стали гроші. Які виділяються "на розбудову Південної Осетії" – і зникають, частково – іще дорогою до регіону, а частково – в кишенях місцевого керівництва. Для розуміння масштабу проблеми - минулого року Росія надала Осетії допомоги на 8,2 мільярди рублів (140 мільйонів доларів на 50 тисяч населення республіки, більшість якого як жила, так і живе у злиднях – це не так і мало). Кошти, спрямовані на "розвиток армії", вочевидь, розкрадалися керівництвом Південної Остеії не гірш від усіх решту.

"Росія втомилася закривати очі на те, як витрачаються її кошти, що виділяються на підтримку і розвиток військового відомства Південної Осетії і республіки в цілому так прокоментував рішення російської влади президент Інституту національної стратегії Михайло Ремізов.

Тепер Кремль збирається платити осетинським бійцям напряму. Що автоматично ставить керівництво республіки, визнаної Росією, Нікарагуа, Венесуелою і двома островами в Тихому океані, у ще більш залежне від Москви становище. Не те, щоб до цього моменту Південна Осетія тішилась повною незалежністю, маючи на своїй території російські війська у кількості, більшій за 10% свого населення, але тепер керувати Цхінвалі Кремлю стане комфортніше. І якщо до наступних президентських виборів у республіці, які відбудуться 9 квітня, осетинських солдатів на російський контракт, напевно, ще не переведуть, то вже наступного разу долю голосування можна буде вирішувати простим наказом військовослужбовцям російської армії – і громадянам Південної Осетії заодно.

Але окрім тривіальної фінансової економії та політичного контролю має право на існування іще й третє пояснення нововведень. Яке полягає в тому, що Росії потрібен свій аналог "Іноземного легіону" в кавказькому регіоні. Бійців якого, знайомих з місцевою специфікою, здатних говорити місцевими говірками і не виглядати при тому російськими окупантами, можна використовувати для досягнення будь-яких – навіть вельми специфічних цілей. А в разі проблем відмахуватись від будь-якої відповідальності тим фактом, що ці бійці – не громадяни Росії. Контракт із якими можна завше розірвати заднім числом, зруйнувавши останній юридичний зв'язок між ними і Росією.

Яким буде використання цього "кавказького іноземного легіону" – покаже час. Але на офіційне зарахування в ряди російської армії бойовикам на Донбасі (ну, тим з них, хто не зарахований дотепер) – розраховувати явно не варто.