"Кремль пролетел, как фанера над Парижем": Чорногорія виходить з-під впливу Москви

У неділю, 16 жовтня, у Чорногорії відбулися чергові парламентські вибори, які підтвердили, що ця балканська країна з 621-тисячним населенням активно відривається від постсоціалістичного минулого. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на Європейську правду.

На фоні окремих спроб дестабілізації Балканського регіону, не без участі Кремля, стабільність Чорногорії має важливе значення для усієї Європи. Проведені вибори стали четвертими після проголошення незалежності Чорногорії від Сербії у 2006 році. З того часу країна навіть обійшла Сербію у зовнішньополітичному плані. Вона на два роки раніше отримала статус кандидата на вступ до ЄС і вже без п’яти хвилин є членом НАТО.

Вибір євроатлантичного майбутнього

Вибори у Чорногорії пройшли за досить високої явки виборців – 72%, що вказує на усвідомлення чорногорцями відповідальності за свою країну. Незважаючи на деякі порушення в день голосування, зокрема оголошення імен виборців, шість зафіксованих бійок, наявність партійної реклами і партійних активістів, які намагались вплинути на виборців, вибори в цілому, за оцінками міжнародних спостерігачів, були проведені у відповідності до демократичних процедур.

За попередніми підрахунками, перемогу знову отримала правляча Демократична партія соціалістів (ДПС) Міло Джукановіча, чинного прем’єр-міністра Чорногорії. Його партія набрала 41% голосів, що дозволяє їй розраховувати на 35 із 81 мандата. Для формування коаліції (не менше 42 мандатів) ДПС необхідно буде об’єднуватися.

Враховуючи, що традиційні коаліційні партнери ДПС – Соціал-демократична партія і партії меншин – проходять до нового складу чорногорського парламенту, то чинний прем’єр-міністр і лідер ДПС Міло Джукановіч може розраховувати на формування коаліції та нового чорногорського уряду. Це означає, що Чорногорія продовжить реалізацію нинішнього зовнішньополітичного курсу європейської і євроатлантичної інтеграції. Вже ближчим часом, після ратифікації усіма країнами-членами НАТО угоди про членство Чорногорії в Альянсі, ця балканська країна може стати 29-м членом НАТО.

Російсько-сербський слід

Не минулося без надзвичайних ситуацій. Так, в день проведення голосування чорногорська поліція затримала 20 громадян Сербії, звинувативши їх у створенні кримінальної організації і плануванні викрадення чорногорського прем’єр-міністра Міло Джукановіча, збройних терористичних нападів на державні органи влади, поліцію і громадян. Було затримано й лідера групи – колишнього командира сербської жандармерії Братіслава Дікіча.

Чорногорська прокуратура заявила про нейтралізовану спробу дестабілізувати ситуацію в Чорногорії. Зокрема, згідно зі звинуваченням, група планувала напасти на людей, які зібралися перед парламентом, щоб почути результати виборів, та штурмувати будівлі в столиці і оголосити перемогу "окремих партій на виборах". У заяві прокуратури також йдеться, що вони також планували заарештувати прем'єр-міністра Міло Джукановіча.

Офіційно не повідомлялося, в чиїх інтересах діяла ця група, а керівництво Сербії відсторонилось від неї. Прем’єр-міністр Сербії Александр Вучіч заявив, що сербське керівництво не має відомостей про затриману групу сербів, але висловив сумнів у їхній причетності до терористичної діяльності, а сербський міністр внутрішніх справ Небойша Стефановіч повідомив, що його відомство не має жодного стосунку до цього інциденту.

Малоймовірно, що офіційний Белград безпосередньо причетний до діяльності сербської злочинної групи, оскільки нинішня влада Сербії дотримується політики, направленої на набуття членства країни в ЄС, а свої амбіції намагається втілити у формуванні образу Сербії як регіонального лідера та партнера сусідніх країн.

Втім, звертає на себе увагу те, що оприлюднені чорногорською прокуратурою зірвані плани злочинців дуже нагадують сценарії, які реалізовували російські і проросійські сили на сході України у 2014 році. А отже, не виключена зацікавленість зовнішніх сил, перш за все Росії, в дестабілізації ситуації в Чорногорії та недопущенні її руху до членства в ЄС і НАТО.

Чому маленька Чорногорія важлива для Росії?

Росія виступає категорично проти інтеграції Чорногорії до євроатлантичних структур і намагається перешкодити цьому. На це у неї є декілька причин. По-перше, Кремль вважає Балканський регіон своєю традиційною сферою впливу. Ця тенденція тягнеться від часів Османської імперії, заклятим ворогом якої була Російська імперія. У цьому протистоянні для православної частини Балканського півострова, зокрема Сербії, Болгарії, Чорногорії, Республіки Сербської (БіГ), Росія була визволителькою від османського іга.

У 1990-х роках, в період балканських воєн, Москва підтримувала Белград, але була на той час ослабленою розвалом СРСР, тож і не змогла зберегти свій вплив. Росія займала "жорстку позицію щодо Югославії", як заявив президент Росії Володимир Путін, виступаючи на саміті БРІКС в Гоа в Індії 16 жовтня, але відновлювати свій вплив активно розпочала лише у 2000-х роках.

По-друге, з Чорногорією Росія має тісні фінансово-економічні зв’язки, і для неї було б вигідно утримувати її у стані "підконтрольної", в певному сенсі, країни. Багато російських бізнесменів, які вивели свої фінанси в Чорногорію, інвестувавши в гірничо-видобувну, туристичну, енергетичну та інші сфери чорногорської економіки, не зацікавлені у впровадженні європейських прозорих стандартів, які можуть стати серйозною проблемою для російського непрозорого бізнесу та відмивання коштів. Більше 30 тисяч громадян Росії купили в Чорногорії землю і нерухомість.

Найактивнішим був Олег Дерипаска, який отримав контроль над близько 40% чорногорської промисловості, купивши частину "Комбінату алюмінію Подгориці", частину "Чорногордор" і родовище бокситу. Однак останнім часом чорногорська влада працює над тим, як повернути придбані російськими компаніями промислові та туристичні об’єкти і зменшити вплив РФ на свою економіку.

По-третє, Росія розглядає вступ балканських держав до НАТО як удар по своїх національних інтересах у Європі. Як тільки Чорногорія у 2015 році отримала запрошення набути повноправне членство в Альянсі, Державна дума РФ одразу ж схвалила заяву, в якій пригрозила погіршенням російсько-чорногорського співробітництва у сферах туризму, інвестицій та економіки. Заклики, націлені на перешкоджання євроатлантичній інтеграції Чорногорії, були продубльовані російським парламентом і в червні 2016 року.

Росія намагалася зробити ставку на низький рівень підтримки населенням Чорногорії євроатлантичного курсу країни – близько 36%. Однак чорногорське керівництво відкинуло застереження і погрози РФ, а чорногорці, стомлені минулорічними і цьогорічними провокаційними протестами, не сприйняли вступ країни до НАТО як привід для антиурядових настроїв.

Для жителів Чорногорії важливіше налагодження нормального життя в стабільній країні, ніж ідеологічна антинатівська кампанія. По-четверте, вступ православної, історично і культурно близької Чорногорії до НАТО може зменшити антинатівські настрої в Сербії, яка єдина з країн регіону не декларує курс на членство в Альянсі. Такий перелом може різко змінити картинку російського впливу на Балканах.

Перемога Демократичної партії соціалістів, яка покращила свій попередній результат (32%), та перспективи формування проєвропейської коаліції й уряду засвідчили, що чорногорці не перебувають під впливом російської ідеології і бачать Чорногорію європейською державою.

Остаточний розрив з Москвою

На відміну від сусідньої Сербії, Чорногорія від самого початку російсько-українського конфлікту стала на позицію повної підтримки територіальної цілісності України і засудження російської агресії. Влада Джукановіча підтримала Резолюцію Генасамблеї ООН від 27 березня 2014 року щодо поваги до територіальної цілісності України, приєдналась до усіх санкцій і заяв ЄС щодо України, займала проукраїнську позицію в міжнародних організаціях.

Проукраїнська політика Чорногорії негативно вплинула на ставлення Росії до цієї балканської країни. У відповідь на підтримку санкцій ЄС Москва зменшила кількість чартерних рейсів на чорногорські курорти та закликала своїх громадян відмовитись від них на користь анексованого Криму та чорноморського узбережжя РФ.

Втім, ці кроки не змінили проукраїнську позицію Чорногорії, що, як і Україна, прагне незалежності, стабільності та внутрішнього процвітання, пов’язуючи їх з перспективами членства в ЄС і НАТО. Невдала спроба дестабілізації ситуації в Чорногорії під час проведених парламентських виборів підтвердила, що агресія Росії проти України має не локальний характер, в межах Криму і Донбасу, а принаймні загальноєвропейський вимір, та вимагає посилення Євросоюзом та іншими європейськими країнами спільних заходів протидії.

З урахуванням результатів чергових парламентських виборів у Чорногорії слід очікувати подальшого розвитку дружніх українсько-чорногорських відносин. Офіційна Подгориця, очевидно, продовжить політику приєднання до санкцій ЄС проти Росії, засудження російської агресії та підтримки суверенітету і територіальної цілісності України.