"Мені казали: "Ти отримуєш 100 тисяч і нікуди не пхаєшся": Як міський голова Самбора і його команда майданівців долає шалений спротив старої системи

Із міської ради міста Самбора звільняються працівники. Місцеві депутати незгідні з роботою нового мера – активіста і колишнього вчителя фізкультури. Як працюється команді майданівців серед старої системи, розповів міський голова Самбора Юрій Гамар, пишуть Патріоти України з посиланням на Gazeta.uа.

- Ви прийшли у крісло мера з посади викладача. З чим зіштовхнулися у міській раді, що здивувало?

- Дерибан. Колишні керівники міста орендували техніку для комунальних робіт самі у себе. Усі вони - приватні підприємці. Зараз мушу закупити нові машини, щоб місто мало свої. Для вивозу сміття, прибирання снігу, похоронні. Це була оренда техніки на мільйони гривень.
Енергоощадне вікно у школі ставили за ціною 3000 гривень за метр квадратний площі. Це з монтажем. Хоча реальна ціна була – 500 гривень. І чи вони енергоощадні – це ще питання.
Підприємці платили за 10 квадратних метрів оренди усього 38 гривень у місяць. І це у центрі міста. Ця оренда не мала часових меж – з року в рік це питання не планували переглядати. Ми почали це змінювати. Підприємці, багато з яких є депутатами кількох каденцій, сказали мені: тільки через суд. Я не зважав, зараз оренда становить близько тисячі за 10 метрів. Тому проти мене почали фальсифікувати судові тяганини.

- Що саме?

- Зарплата усіх державних службовців в Україні – мерів, заступників, чиновників міської ради – складається з окладів та преміальних. Але у міській раді за ці преміальні треба проголосувати. Я не знаю прецеденту, щоб якийсь мер не мав цих преміальних. Бо зарплата міського голови – 4000 гривень, премія складає 2000 гривень. Тоді він отримує 6000. Це вже гідна зарплата, з якою можна вільно працювати.
Коли ми виносили це на голосування, член лічильної комісії глянув на зал, спиною до мене, і назвав кількість "за". Більшістю депутати проголосували за ці премії - міському голові і заступникам. Згодом проти мене порушили справу, ніби-то я сам голосував "за". А не мав права, бо це конфлікт інтересів. Ми з секретарем були попереджені і не голосували. Але двоє депутатів подали в суд, що я голосував. У прокуратурі на відео цього не знайшли. Депутати розділилися на дві пари свідків: одні "бачили", як я голосував, інші – "не бачили". Суд бере до уваги лише тих свідків, які "бачили".

- Чому суд не на вашій стороні?

- До мого приходу в місті був симбіоз прокуратури, суду і міської ради. Міська рада виявляла житло, яке нікому не належало. І замість повертати у комунальну власність, оформляла на підставних осіб. Ніби знайшовся спадкоємець. Таке рішення виноситься судом. Суд мав з цього свою частку. Схема виявилася, коли ми звільнили двох людей з юридичного відділу. Саме тому суд упереджено ставився до мене.

- Що доброго запровадили ви?

- Створили комісію із працівників міської ради та фіскальної служби. Вона ходить по підприємствах, виявляє зарплати у конвертах. Щотижня - 5-6 офіційно непрацевлаштованих робітників. Уже побували у 160 підприємствах. Усе це – гроші у міський бюджет. Наше завдання – не порушити купу судових справ, а легалізувати бізнес. Розмовляємо, майже завжди є порозуміння.

Найбільше докучає містечкова політика. У міську раду увійшло 9 партій. Тут 34 депутати. Люди звикли працювати за підкилимними домовленостями. Ми задекларували, що так як було, уже не буде. Уперше почали проводити у міській раді відкриті аукціони на продаж комунального майна і земельних ділянок. Вдумайтеся, за 24 років у міській раді був 1 аукціон. Все решту продавали кому хотіли.

Попередні депутати створили фіктивний садівничий кооператив "Господарник". Там 4 гектари землі виділено на підставних осіб. Це 42 ділянки, вартістю 500 тисяч кожна. Тодішній депутатський корпус перед виборами планував проголосувати і продати цей кооператив за копійки. Але ми вже тоді блокували засідання і не дали цього зробити. Зараз виставимо цю ділянку на аукціон.

Прийняли рішення, що добровольців у нашому місті визнаємо учасниками бойових дій. Ці землі будемо видавати їм та афганцям. Вони ще за 24 роки у нашій міській раді не отримували земель. Все, що хотіла припасти собі колишня влада, будемо роздавати тим людям.
На сайті міської ради вивісили списки боржників-підприємців, які не платять за оренду. Більшість із них – близькі родичі депутатів або самі депутати. 9 місяців вони ігнорували наші попередження.

- Чому люди звільняються із міської ради, виходять із вашої фракції?

- У них уже 9 місяців просто голод. Вони не того очікували від депутатства. Один хотів відкривати по всьому місті у різних приміщеннях аптеки, другий - торгові точки. Приходить один з депутатів і говорить мені: "Я батько героя, який загинув. Мені потрібно: ще одна земельна ділянка під будівництво, одна під бізнес, щоб зробили ремонт у моїй квартирі, провели газ і воду. Плюс дозвіл на торгові точки і посаду директора комунального ринку". Я йому відповів, що якби його син встав, то той би не позбирався. Одну ділянку, як родина учасника АТО, він уже отримав. Що за апетити такі? Він тоді вийшов із фракції моєї партії, бо ніби-то нема порозуміння. Так з 8-ми вийшло троє.

Приходять звільнятися працівники міської ради. Я їх запитую про причини. Мені відповідають: "На одну зарплату неможливо вижити, раніше були інші доходи". Звільнилися головний архітектор, бухгалтер управління житлового господарства.

- Вам пропонували бути "у долі"?
- Мені з самого початку сказали: "Ти отримуєш у місяць 100 тисяч гривень і нікуди не пхаєшся".
Скільки у Самборі коштує 3-кімнатна квартира в новобудові?
- Метр квадратний 650 доларів. Купив би хату за рік, - сміється.

- Легко було майданівцям потрапити у мерію?

- Ішло 8 кандидатів. Мій відрив від другого місяця на виборах був півтисячі голосів. Для нашого міста на 35 тисяч мешканців це багато. Спочатку була команда майданівців, помі ми організували місцеву Самооборону. Боролися із вивозом гравію з кар'єрів. Просто чергували уночі і блокували машини. Вивіз припинився. У нашому місті люди одні одних знають. Моя команда нині – це підприємці, радники і юристи на волонтерських засадах.

Багато робили громадську роботу, але у міську раду, в політику не хотіли іти. Тоді я переконував: робити добро – це мало, треба через "нехочу" іти працювати. Хто має будувати щось нове в цій страшній системі?

- Як сприймає "майданівську" владу громада?
- Люди втомилися замислюватися над буденними речами – голосування, бюджети, політика, депутати. Їм набрид бруд. Тому якщо місцеві депутатські газети пишуть, що проти мера порушено адміністративну справу, то люди не аналізують. Одразу зітхають: "А ми ж думали, майданівець. Усі однакові". Хоча я оптимістично дивлюся – скоро наша праця дасть надходження і почнемо змінювати місто. Ми вже за всі роки перевиконуємо бюджет. Зробимо очисні споруди, яких інколи у нас не було.