Неприємний сюрприз для росіян: Український реактивний гранатомет гідно оцінили на міжнародній виставці озброєнь (фотофакти)

Чергова, вже 13-та Міжнародна виставка військової техніки IDEF-2017 в Стамбулі піднесла росіянам декілька неприємних сюрпризів вважає військовий аналітик Михпйло Жирохов, повідомляють Патріоти України.

Так, росіянам довелося вкрай жорстко реагувати навіть на попередні домовленості щодо співпраці наших і турецьких підприємств військової промисловості. Ще одним сюрпризом, на думку багатьох українських і зарубіжних ЗМІ, був новий переносний реактивний гранатомет, представлений зброярами з київського конструкторського бюро “Луч”.

Однак фактично це досить стара розробка, яка з початком війни на Донбасі активно пропонується для озброєння. Взагалі це така собі стійка тенденція останніх двох років, коли під маркою нових розробок українські компанії (причому в основному державні) представляють проекти і макети в кращому разі початку 2000-х років.

Справа в тому, що в період президентства Віктора Ющенка на оборонку були витрачені деякі кошти, підприємства ВПК за короткий час видали на-гора велику кількість нових проектів і розробок, багато з яких були родом з СРСР. Природно, що за кілька років взяти на озброєння любий зразок неможливо. А в умовах контрреволюції вже наступний президент і його міністри оборони кардинальним чином змінили підходи і все так і залишилося в тій чи іншій мірі реалізації. І тепер зброярі наввипередки пропонують Міністерству оборони буквально сотні зразків для озброєння армії.

Реактивний гранатомет калібру 107 мм розроблявся КБ “Промінь” у якості заміни для реактивного піхотного вогнемета “Рись”, який дістався ЗСУ ще від СРСР і фактично до весни 2014 р. був знятий з озброєння. Тобто основним завданням цього зразка важкого піхотного озброєння спочатку було знищення довготривалих вогневих точок противника, неброньованої техніки (пускові установки, РЛС, літаки на стоянці, автомобілі та ін), а також живої сили противника яка знаходиться на відкритому просторі, так і в укриттях – будівлі з каменю, цегли або бетону і лише в останню чергу – легкоброньованої техніки.

Головною фішкою нового комплексу повинен був стати, на думку розробників, новітній на той момент оптико-електронний приціл ПРГ, який автоматизував і спрощував процес прицілювання, що дозволяло виявляти і розпізнавати цілі на дальності не менше 3000 м. Такі революційні для радянських і пострадянських РПГ характеристики різко підвищували можливості стрілка, особливо враховуючи, що гранатомет можна застосовувати з 1800 м. Крім того, різко скорочувалася час знаходження стрілка під вогнем противника, якому тепер не потрібно точно вивіряти приціл і “ловити” поправки, підставляючись під кулі.

Вже восени 2014 р. комплекс був показаний вищому військовому керівництву країни, в тому числі тодішньому міністрові оборони Валерію Гелетею і секретареві РНБО Турчинову й викликав непідробний інтерес. Правда, тоді ж були висловлені серйозні претензії, які стосувалися передусім розширення функцій гранатомета.

Справа в тому, що на той момент були розроблені два види 14 кг реактивної гранати – осколково-фугасна і термобарична. Основною для гранатомета була остання – фактично боєприпас об’ємного вибуху, який створює цілу хмару вогню, буквально випалюючи живу силу противника в укритті.

Однак військові на основі досвіду війни на Донбасі вимагали розробки кумулятивного боєприпасу, який міг би застосовуватися для знищення танків. Тим не менш наявний тоді комплекс не в повній мірі відповідав новому типу боєприпасів і вимагав серйозного доведення. І ось через три роки світу був представлений абсолютно оновлений комплекс, який зовні відрізняється насамперед габаритами.

Деякі військові фахівці висловлюють сумніви в ефективності застосування гранатомета в умовах маневреної війни насамперед з-за його маси – 22,3 км. По-перше, на сьогодні ми спостерігаємо на лінії протистояння на Донбасі класичну позиційну війну, в якій нашим військовим не вистачає надійної і потужної “довгої руки”. Зараз в цій якості широко використовують вкрай застарілі радянські протитанкові комплекси, які в результаті тривалого зберігання мають, м’яко кажучи, не завжди адекватні характеристики і великий відсоток непотрапляння. Новітні “Стугни” через украй високу вартість застосовувати по бліндажу бойовиків де-небудь в районі Пікузів або Докучаєвська просто економічно не вигідно. А ось такий відносно дешевий, потужний і ефективний (для порівняння: дальність ураження найпоширенішого на фронті РПГ-7 всього 0,5 км) комплекс був би вкрай потрібним і корисним.

По-друге, враховуючи характеристики і технологічну базу, гранатомет має цілком порівнянні масові дані. Той же російський РПГ-29 “Вампір” важить приблизно стільки ж. Адже нерозумно порівнювати наш зразок з західними, тим же “Панцерфауст-3” сучасних модифікацій, який створено на абсолютно іншій елементній базі і свідомо має найкращі характеристики по всім параметрам.

Варто висловити боязку надію, що представлення зразка на такому престижному міжнародному збройному форумі дозволяє говорити про те, що розробка гранатомета вже вийшла з стадії дослідного проектування і переходить у стадію прийняття на озброєння і налагодження серійного виробництва. Адже апарат потрібний і вкрай затребуваний на фронті.