Путін - це набагато серйозніша загроза існуванню Європи, ніж ІДІЛ, - Джордж Сорос

Керівники США і ЄС допускають сумну помилку, вважаючи, що путінська Росія може стати союзником у боротьбі проти "Ісламської держави". Факти спростовують їх точку зору. Мета Путіна - сприяти розпаду Євросоюзу, а досягти цієї мети швидше за все він зможе, наповнивши Європу сирійськими біженцями. Так пише американський фінансист і філантоп Джордж Сорос, передають Патріоти України з посиланням на ИноСМИ.

Російські літаки бомблять цивільне населення на півдні Сирії, змушуючи його тікати до Йорданії і Лівану. Сьогодні в пустелі на кордоні з Йорданією в очікуванні дозволу на в'їзд накопичилося 20 тисяч сирійських біженців. Трохи менше - чекають своєї черги, щоб потрапити в Ліван. І біженців там стає все більше.

Росія також завдає масованих авіаударів по мирному населенню в північній частині Сирії. А армія сирійського президента Башара аль-Асада провела наступ на місто Алеппо, де проживало понад два мільйони осіб. Вибухи бочкових бомб змусили 70 тисяч мирних сирійців тікати в сусідню Туреччину. У разі продовження наземного наступу біженців буде набагато більше. Сім'ї біженців можуть не залишитися в Туреччині, а рушити далі.

На цьому тижні канцлер Німеччини Ангела Меркель вирушила до Анкари, щоб в терміновому порядку домовитися з турецькою владою про продовження терміну перебування в Туреччині біженців, які вже знаходяться там. Вона запропонувала щорічно перевозити безпосередньо в Європу по 200-300 тисяч сирійських біженців за умови, що Туреччина не пускатиме їх в Грецію і прийме їх назад, якщо вони все-таки переберуться туди.

Путін - талановитий тактик, але мислити стратегічно він не вміє. Є підстави вважати, що інтервенцію в Сирії він почав для того, щоб посилити кризу біженців в Європі. Насправді ця інтервенція стала стратегічним прорахунком, так як у Путіна виник конфлікт з турецьким президентом Реджепом Тайіпом Ердоганом, що пішло на шкоду інтересам обох країн. Але коли Путін побачив, що з'явилася можливість прискорити розпад ЄС, він вхопився за неї.

Він маскує свої дії розмовами про співпрацю проти спільного ворога - ІДІЛ. Аналогічний підхід він використовує в Україні, підписавши Мінські угоди, але не виконуючи їх умови. Важко зрозуміти, чому керівництво США і ЄС вірить Путіну на слово замість того, щоб судити про нього за його вчинками.

Єдине пояснення, яке я зміг знайти, полягає в тому, що демократичні політики прагнуть заспокоїти суспільство, а для цього малюють більш приємну картину, ніж вона є насправді. Насправді путінська Росія і ЄС ведуть гонку на час. Питання в тому, хто з них впаде першим.

У 2017 році путінському режиму загрожує банкрутство, коли прийде час погашати значну частину зовнішнього боргу. Але політичні потрясіння можуть початися ще раніше. Популярність президента, як і раніше, висока, але вона грунтується на суспільному договорі, який вимагає, щоб уряд забезпечував фінансову стабільність і повільно, але вірно підвищував рівень життя.

Через західні санкції, а також через різке падіння цін на нафту, режим не зможе зробити ні перше, ні друге. Дефіцит бюджету в Росії становить сім відсотків ВВП, але уряду потрібно буде скоротити його до трьох відсотків, щоб інфляція не вийшла з-під контролю.

У фонді соціального забезпечення закінчуються гроші, і його доведеться об'єднати з фондом державної інфраструктури, щоб ці гроші з'явилися. Ці та інші дії негативно позначаться на рівні життя населення і на думці електорату.

Тим часом цієї осені Росії належить провести парламентські вибори. Щоб уникнути краху, путінському режиму треба зробити так, щоб ЄС розвалився першим. Якщо Євросоюз почне тріщати по швах, він не зможе зберегти санкції, введені проти Росії після її вторгнення в Україну. Путін отримає значні економічні вигоди, роз'єднуючи Європу і використовуючи свої зв'язки з комерційними колами і з виступаючими проти ЄС партіями, за якими він дбайливо доглядає.

При існуючому стані справ ЄС неодмінно розпадеться. Після фінансової кризи 2008 року і пакету заходів з порятунку Греції ЄС зі значними зусиллями виборсувався з однієї кризи в іншу. Але сьогодні він стикається з п'ятьма або шістьма кризами одночасно, і це для нього вже занадто.

Як цілком правильно прогнозувала Меркель, міграційна криза здатна зруйнувати Євросоюз. Коли держава або об'єднання держав опиняється у смертельній небезпеці, лідери повинні дивитися жорстокій правді в очі, а не намагатися її ігнорувати. У гонці за виживання ЄС змагається з путінською Росією. ІДІЛ становить загрозу для обох, але це угруповання не слід переоцінювати. Атаки джихадистів з терористичних організацій жахливі, але вони не йдуть ні в яке порівняння з загрозою, що виходить із Росії.

ІДІЛ (і до нього "Аль-Каїда") з'ясували, де ахіллесова п'ята західної цивілізації. Це страх перед смертю. Вони навчилися експлуатувати цей страх. Нагнітаючи на Заході ісламофобію і спонукаючи суспільство і владу ставитися до ісламу з підозрою, вони сподіваються переконати молодих мусульман, що альтернативи тероризму не існує.

Коли ми зрозуміємо суть цієї стратегії, знайти протиотруту буде легко і просто. Не треба чинити так, як хоче твій ворог. Протистояти загрозі, що виходить із путінської Росії, буде важко. Але якщо не визнати цю загрозу, боротися з нею буде ще важче.