"Захід повинен нарешті заговорити з Путіним його мовою", - Washington Post

Уявіть ситуацію, в якій хакерська група під назвою "Вільна Росія" оприлюднила б фінансові документи про те, що у президента Володимира Путіна у власності є десятки готелів і підприємств по всій РФ і Європі на загальну суму 30 мільярдів доларів. І він керує ними через підставні організації та заплутані схеми. Російська цензура швиденько б заблокувала соціальні мережі і заборонила всім ЗМІ в країні навіть згадувати цей витік. Так пише на сторінках Washington Post політичний оглядач Томас Фрідман, передають Патріоти України і цитують далі:

"А в это время директор ЦРУ Джон Бреннан в Вашингтоне на пресс-конференции заверил бы всех, что "США не вмешиваются в политику России так же, как и она не пытается влиять на американские выборы, потому что это было бы неправильно.

После этого Бреннан сошел бы со сцены и громко рассмеялся. Конечно, я выдумал эту историю. Но разве вам не кажется, что сейчас самое время таким событиям произойти на самом деле? Разве не пора дать Путину дозу его же лекарства? Не ради каких-то детских причин или для провокации конфликта, скорее чтобы предотвратить его начало и заставить Путина отказаться от все более жестокого поведения, которое противоречит всем базовым цивилизованным нормам и представляет все большую угрозу для интересов США".

Томас Фрідман цитує головного редактора Die Zeit Йозефа Йоффе, який зазначив, що Путін "воюет с нами, а мы с ним - нет, поскольку и США, и Германия отчаянно пытаются спасти старые отношения".

"Конечно, никто не должен "хотеть" начала войны между ядерными державами. Но Западу также не стоит просто подставлять другую щеку. Поведение Путина в Сирии и Украине перешли черту военных преступлений, его кибераатаки на американскую политическую систему грозит подорвать легитимность наших следующих выборов", - йдеться в статті.

Автор нагадує, що міжнародна група слідчих на минулому тижні оприлюднила висновки, в яких зазначено, що Росія не тільки перекинула систему "Бук" на територію України, пострілом з якої потім був збитий малайзійський "Боїнг 777", але і забрала його назад після загибелі 298 людей, намагаючись замести сліди.

19 вересня розвідка США повідомила, що майже точно впевнена в тому, що саме російський Су-24 розбомбив гуманітарний конвой ООН в Сирії, який віз допомогу постраждалим сирійцям. У Червоному хресті повідомили про загибель щонайменше 20 осіб. А Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун назвав атаку "дикунською і, схоже, навмисною".

"На протяжении длительного времени наглость Путина была только трагедией для россиян, а также для Украины и Сирии. Поэтому президент Обама мог настаивать на том, что экономические санкции - это правильный ответ, так же как и незначительное усиление военных позиций в Восточной Европе. Но на протяжении последних девяти месяцев кое-что изменилось.

Путин неутомимо пытается уничтожить демократическую и исламистскую оппозицию, которая выступает против режима Башара Асада. Он отвергает любые решения, которые бы предусматривали передачу власти. Российский президент помогает своему сирийскому союзнику бомбить мирных жителей Алеппо, что вынуждает тысячи беженцев отправиться в ЕС. А это подпитывает антииммиграционные настроения в Европе, на которых играют националистические партии, которые раскалывают Евросоюз.

Тем временем российские хакеры, за которыми может стоять правительство России, проникли в систему Демократической партии США. Это указывает на возможное желание Путина подорвать легитимность американских выборов. В совокупности все эти действия представляют угрозу для двух столпов мировой демократии и открытых рынков - Америки и ЕС - больше чем ИГИЛ или Аль-Каида", - впевнений автор.

"Если Советский Союз был страной-революционером, которая хотела в корне изменить мировой порядок, то Путин не ставит такой цели", - в цьому переконаний директор програми досліджень проблем безпеки в Міжнародному центрі Вудро Вілсона. Однак, на його думку, те, що російський президент відійшов від класичних методів протистояння держав, призвело до змін у світовій політиці і "може мати революційні наслідки, навіть якщо Путін не керувався революційною ідеологією".

Обама був переконаний, що тиск і діалог допоможуть скоректувати поведінку Путіна. Теоретично, це правильний підхід. Але тепер стало очевидно, що необхідний рівень цього тиску був недооцінений і рано чи пізно доведеться його посилити.

"Дело теперь не только в политике относительно Сирии и Украины. Теперь проблема касается и Америки, и Европы, основных цивилизованных норм и наших демократических институтов", - пише оглядач.