8 березня буду на чергуванні і дуже хотілося б, щоб в цей день було багато приємних слів від колег і правопорушників, - красуня-патрульна

"В день 8 березня я буду на чергуванні і мені б дуже хотілося, щоб в цей день було багато приємних слів від колег і правопорушників", - так почала розмову про весняне свято лейтенант столичної патрульної поліції Віолетта Саприкіна. Журналісти 112.ua взяли у дівчини інтерв'ю, передають Патріоти України з посиланням на Нескучные новости.

Дівчині-копу не звикати працювати в святкові дні і провести день 8 березня, патрулюючи вулиці Києва, Віолетта зовсім не проти. "Я з першої роти, перший набір, ми і на Новий рік були в патрулі. Це чергування запам'яталося викликом, коли я опинилася між двома жінками, які билися, намагалася їх розборонити, у підсумку виявилася буквально в епіцентрі бійки. Виклик був на квартиру, так що ми з ними і на ліжку перекидалися, але в підсумку вдалося їх розборонити. Так що до чергувань по святах звикли і я і мої близькі", - сміється столична патрульна.

Робочий день патрульного поліцейського різноманітністю не відрізняється. Копи, приїжджаючи на базу, на шикуванні отримують рекомендації від командира, зброю, камери і рації і виїжджають на квадрати. "Ми отримуємо виклики, приїжджаємо на місце і відпрацьовуємо. Чекаємо наступного виклику і в перервах між дзвінками ми відпрацьовуємо правопорушення. Якщо є якісь правопорушення, ми не проїжджаємо повз, завжди зупиняємося, реагуємо. Часто, їдучи, люди нам починають махати "зупиніться", ми під'їжджаємо, реагуємо. Можуть бути всі можливі ситуації, показати дорогу, кошеня з дерева зняти або зупиняють, щоб просто побажати гарного дня. Після зміни повертаємося на базу, даємо інформацію про виконану роботу, здаємо камеру, рації, зброю і їдемо додому відпочивати", - розповідає Віолетта.

- Чому вирішили піти в патрульну поліцію і стати копом?

- Для мене це мрія з дитинства, точніше з підліткового віку. У мене сестра – колишній співробітник міліції. І я росла, дивилася на неї. Мені, з боку, подобалася її робота. Але коли вже я почала проявляти інтерес, щоб піти по її стопах, то мене почали відмовляти, розповідаючи про мінуси цієї роботи. І я стала економістом. Але зараз, коли почалася реформа, коли розпочався набір у нову поліцію, коли стару систему розформовували, я зрозуміла, що це мій шанс і ним треба скористатися. Тому я в рядах поліцейських. На сьогоднішній день я рада. Вважаю, що зробила правильний вибір, дивлюсь на людей і подобається. Подобається те, що люди почали довіряти, поважати, десь допомагати. Звичайно, залишився відсоток людей, які налаштовані негативно. Але якщо раніше дивишся: стоїть співробітник ДАІ або міліціонер, ти його намагався обійти, об'їхати, намагався не стикатися з ними. То зараз люди довіряють, відчувають у нас підтримку, і ми намагаємося виправдати довіру.

- Як ваші близькі відреагували на ваше рішення піти в патрульну поліцію, при тому, що вже одного разу відмовили вступати в ряди правоохоронців?

- Батьки спочатку були категорично проти. Кілька днів ми сперечалися. Але потім уже, по підсумку, коли я пройшла всі етапи відбору, коли треба було остаточно приймати рішення, вони підтримали мене. Батьки завжди на моїй стороні, яке б моє рішення не було, правильне або неправильне, вони мене підтримують. Тому, через деякий час, батьки задоволені моєю роботою.

- Як правопорушники реагують на те, що ви дівчина-коп?

- Це складне питання, тому що у нас абсолютно різний контингент. Коли підходить дівчина, у жінок це відразу викликає подив, всі звикли, що поліцейський – це чоловік. А тут дівчина. І вони дивляться з обережністю. Потім, через час, поки ти спілкуєшся, дівчата-правопорушники починають спокійно реагувати на тебе, контакт налагоджується. З чоловіками – по різному. Багато чоловіків, які спокійно реагують, надають документи, що надають інформацію. Багато хто не розмежовують, дівчина-поліцейський або чоловік-поліцейський, починають по-хамськи поводитися. Немає поваги до жінки-поліцейського, немає поваги до жінок в принципі. Не те що до правоохоронця, як до людини. Багато намагаються відразу номер телефончика взяти, запросити на побачення. Були навіть випадки, що мені в машину при оформленні правопорушення приносили квіти, відразу ж, на місці. "Так, штрафуйте мене, карайте, але візьміть квіти, просто за те, що ви така красива, добра, хоч ви мене і караєте, але все одно. Я вчинив правопорушення, я згоден зі штрафом, але візьміть квіти".

- І як ви реагуєте на таку увагу?

- Приємно. Дуже приємно, тому що хочеться, щоб люди завжди були позитивні. Приємно, бо ти все одно відчуваєш себе жінкою в першу чергу. Коли дарують квіти, говорять компліменти, це завжди приємно, це піднімає настрій, викликає посмішку, так що побільше б таких моментів і таких правопорушників.

- Як реагуєте на чоловіків-правопорушників, які нав'язливі у своїй увазі?

- Жорстко реагую. В таких ситуаціях ми, дівчата-патрульні, перемикаємося, стаємо більш грубими. По-перше, у нас є напарники-чоловіки, які в таких ситуаціях вступають у діалог. Ми відходимо на інший план, і напарник продовжує спілкування з таким нав'язливим шанувальником-правопорушником.

- Які у вас стосунки з напарником?

- У нас було право вибору напарника. Ми з кимось навчалися, з кимось почали дружити і вибирали. Ми підійшли до цього питання усвідомлено і конфлікти зведені до мінімуму, завдяки тому, що самі обрали собі чоловічка. Бувають конфлікти, наприклад з приводу того, хто у нас сьогодні за кермом. Тому що я досвідчений водій, довго за кермом і люблю керувати автомобілем, і напарник теж любить, тому через це у нас бувають сварки з ним. Але намагаємося поступатися, тим більше я жінка, можу десь і прогнутися. Навіть якщо мені щось не подобається, прийняти його рішення і працювати. В робочих ситуаціях, ми злагоджені, спрацювалися вже, не перший місяць разом. Ми вже розуміємо один одного, як діяти в тій чи іншій ситуації. Надалі, якщо хтось десь був не задоволений ситуацією, яка склалася, ми її обговорюємо, приймаємо рішення, щоб надалі бути надійним єдиним цілим.

- Чи є всередині колективу так звані "групи за інтересами"?

- Ні, такого немає. На це немає часу. По-перше, у нас немає розмежувань, ми всі ходимо по формі і тому статевих обмежень немає. Ми всі як одна велика сім'я, спілкуємося всі разом. І навіть в якихось нюансах, які, здавалося б, повинні тільки дівчатка зрозуміти, з напарниками, колегами ми можемо обговорити цю ж ситуацію. І взагалі будь-якій жінці набагато легше спілкуватися з чоловіками. І тому розмежувань у нас таких немає, ми спілкуємося всі разом. У вільний від роботи час ми всією ротою збираємося на якісь заходи.

- Як ви будете святкувати 8 березня?

- У колективі це перше 8 березня. Для мене це робочий день. Тому як ми будемо відзначати – це секрет, його зберігають, виношують наші колеги-чоловіки. Сподіваюся, це буде щось приємне. Вдома, напевно, після робочого дня, будемо збиратися... Але два робочих дні.

- Які подарунки очікуєте?

- Я дуже люблю квіти, просто обожнюю. У мене навіть ім'я у перекладі означає "фіалка". Я б хотіла, щоб у цей день було багато приємних, ніжних слів від колег, від правопорушників, щоб було багато-багато квітів. Напевно, це найголовніше, тому що зараз не дуже часто можеш добре слово почути. Хочеться маленьких, приємних несподіванок.