"Ані Лорак - це постійний виклик для кожного з нас: чи приймемо, чи пробачимо, чи забудемо", - блогер

"Ехо війни, яку розпочала Росія, ще не одне десятиліття дзвенітиме у серці кожного українця. Це не лише збройне протистояння, але й протистояння двох різних ментальностей. Тому є питання, які поставатимуть перед нами знову і знову, змушуючи щоразу робити моральний вибір. Це, зокрема, ставлення до російського режиму", - пише у своєму блозі Наталія Ціжман, передають Патріоти України, і продовжує:

"А найголовніше - чи готові ми йти на діалог з росіянами, чи зможемо ми співпрацювати з тими, хто готовий у будь-який момент нанести удар у спину. Коли ми говоримо про Ані Лорак, то часто маємо на увазі сукупний образ тих, хто у часи війни співпрацює з ворогом, заплющуючи очі на питання національної честі та гідності. Ані Лорак - це постійний виклик для кожного з нас: чи приймемо, чи пробачимо, чи забудемо.

Я вирішила звернутись до відомих блогерів, експертів з різних галузей, щоб детально проаналізувати причини ненависті до Ані Лорак та розглянути сучасні національні виклики для вітчизняного шоу-бізнесу.

Психолог та публіцист Лариса Волошина відзначає, що Ані Лорак для нашої держави є знаковою фігурою, адже була представницею України на Євробаченні, була певний період символом справжньої українки - красивої і талановитої, таким собі втіленням дівочих мрій.

«Ані Лорак має зрозуміти, що в такій ситуації, коли суспільство проектує на неї свої побажання та уявлення, вона має відповідати цим очікуванням. Це є одна зі складових її зіркового статусу. Дуже багато українських митців та політиків говорять в нашій державі або мовою примирення, або мовою окупанта. Для українського суспільства це є великим уроком, бо до прямого протистояння з РФ, анексії наших територій, ми вважали, що шоу-бізнес - це щось на кшталт розваг.

Це підтверджують рейтинги таких телеканалів як Інтер, СТБ тощо. Дуже багато людей просто бажають розважатись - от і все. Говорять, що вони вище політики. Але насправді у всьому світі зірки є не тільки талановитими людьми, вони є уособленням суспільства. Наприклад, ми знаємо, що дуже багато зірок в Америці приймають участь у передвиборчих кампаніях. Зірка є суспільно важливою фігурою. Це важка робота».

За словами Лариси Волошиної така негативна реакція на діяльність Ані Лорак говорить про те, що суспільство має інші вимоги до шоу-бізнесу: «Ми знаходимось у процесі формування національної ідеї, національного образу. Це сигнал для творчих людей, що в Україні є дуже серйозний попит на поміркованих, простих людей, які постійно пам'ятають, що є Україна, є нація, а є ворог. Однак суперпатріотичні митці теж не дуже в фаворі суспільства. Митці, які бажають бути у нашій країні успішними, мають думати про те, як вибудовувати свій сучасний образ в українському форматі».

Лариса Волошина наголосила, що наше суспільство здатне пробачити Ані Лорак, адже воно відрізняється дитячою короткозорістю і короткою пам'яттю: «Для Ані Лорак, як і для будь-кого, все можливо. Українці дуже люблять тих, хто визнав власні помилки і покаявся».

Дипломат Богдан Яременко, коментуючи діяльність тих артистів, які співпрацюють з країною-ворогом, проводить історичну паралель: «Відомо, що після закінчення Другої світової війни у Франції відбувся процес викриття і засудження тих француженок, які були коханками чи обслуговували в якийсь спосіб офіцерів та солдатів Третього рейху. Таких жінок публічно піддавали найрізноманітнішим образам та знущанням, зокрема, у формі бриття наголово їх голів. Очевидно, колаборанство завжди викликає зневагу і ненависть у народу, який змушений платити за перемогу чи війну з зовнішнім агресором найвищу ціну - життя своїх найкращих синів та дочок. На тлі пожертви одних, намагання інших прислуговувати окупанту та агресорові (в тому числі у формі розважання) не може викликати нічого іншого, окрім огиди та осуду».

Письменник та журналіст Ян Валетов вважає, що при тих відносинах, які на даний момент склалися між Росією та Україною, виступати на концертах на території РФ аморально: «Я навіть не знаю, що тут коментувати. Навів би приклад Бубу Кікабідзе. Він був улюбленцем російської публіки, мав ресторан (модний та популярний) в Москві, однак після 08.08.08 ніяких справ з Росією не має та на гастролі туди не їздить. Це позиція. З іншого боку, Україна закупляє газ та ТВЕЛ у агресора. Гібридна війна не лише на Донбасі, вона скрізь, зокрема, і в головах. Це війна за ментальну перевагу. На такій війні страждає мораль та свідомість. Скажу так, кожен вибирає по собі. Лорак, де їй співати. Люди, як до неї ставитись».

Політолог Олексій Голобуцький відзначив, що заради власної безпеки Ані Лорак бажано взагалі не з'являтись в Україні. «Вона вибрала іншу Батьківщину. Це продюсерський бізнес, вона не є потрясною співачкою, вона нічого не вклала у національну чи світову культуру, вона «ніхто» з точки зору культури. Ані Лорак - просто образ, який розкручують на телебаченні та радіо, щоб заробляти на цьому гроші. Можна пробачити геніальній людині. Колись американська акторка Джейн Фонда під час в'єтнамської війни їздила у В'єтнам. Її засуджували і клювали, ставлення було, м'яко кажучи, не дуже хорошим. Однак вона - творча особистість, яка зробила великий вклад у американську культуру. Це зовсім інше ставлення», - розповів експерт.

Журналістка та громадська активістка Ліза Богуцька відзначає, що багато хто з артистів абсолютно позбавлений почуття моралі і моральності, однак їх за це засуджувати не можна. «Нехтуючи мораллю, вони йшли на свій Олімп довгі роки. Зраджували своїм продюсерам, натягали на себе жахливе вбрання, виступали за великі гроші тощо. Їхні правила життя сформовані за принципом "треба співати там, де більше платять". Звичайно ж, це не стосується абсолютно всіх артистів. Але ті, для кого "політика вторинна", цілком схильні до зрад. Лорак, Білик, Данилко та ін. - це артисти, які відірвані від реального світу. У них своя «тусовка», в якій немає війни, а є лише конкуренція. Я не тримаю образи на Лорак. Ставлюся до неї, як до недалекої людини».

Ліза Богуцька підкреслила, що злиться скоріше не на Ані Лорак, а на нашу брехливу владу. «Діяльність політиків куди страшніша, аніж співати за гроші у ворога і не штовхати нам патріотичні гасла. Співачка, у всякому разі, не бреше українцям. Знаєте, недаремно в далекі часи артистів порівнювали з повіями. Вони були чесні перед клієнтом, на відміну від "пуританок", які сповідують порядність, але продають себе за дешево за сімома дверима», - розповідає вона.

Письменник Сергій Пантюк зробив акцент на культурному аспекті: «Саме дискутую з одними молодими людьми, які запрошують на виступ проросійську письменницю, мотивуючи це "толерантністю і готовністю до діалогу". Так от. Наша країна у стані війни. Війна триває не тільки на передовій, війна ця всюди. Особливо у сфері культури. Тому українці не тільки мають моральне право засуджувати колаборантів з ворогом, а й зобов'язані робити це. Кремль витрачає шалені гроші, щоб відновити в українському суспільстві позитивне ставлення до Росії, але, на щастя, це не вдається в повному обсязі. Тому саме час почати говорити про повну дерусифікацію нашого суспільства, першочергово - у сфері культури. І публічне засудження колаборантів має бути частиною цього напрямку роботи».

Юрист, публіцист і громадський діяч Юрій Шуліпа відззнаає, що ті українські співаки і композитори, та взагалі всі, хто беруть участь у заходах, організованих у ворожій державі, є відвертими націонал-зрадниками України і українського народу: "Мотив ними рухає тільки один, це жага грошей і нічого особистого. То що Лорак тусувалася в Москві, можливо в лазні, з якимось там олігархом, це свідчить лише про наявність в її діях ознаків особистісної деградації та моральної проституції".

Журналістка Марина Данилюк-Ярмолаєва відзначає, що Ані Лорак давно показала, що вона є українкою суто номінально. «Коли людина вважала за нормальне розважати працівників новосибірської птахофабрики минулого року, її нещодавні розваги на весіллі сина російського мільярдера Чигиринського уже не викликають жодних емоцій. Вона обрала шлях "заробітчатки" без особливих моральних обтяжень.

Вона впевнена, що артистам не доречно виступати на сценах держави агресора: «Це як би радянська суперстар Любов Орлова в часи другої світової війни їздила до фашистськоі Німеччини розважати солдат вермахту. Або американські кумири тих часів Кларк Гейбл та Керол Ломбард їздили на гастролі до Мусоліні».

За її словами, найкраща реакція на поведінку зірок, які розважають росіян, жартують на догоду росіян про Україну, як це недавно зробив "95 квартал" в Юрмалі - просто не ходити на їх концерти: «Свого часу бойкот російських товарів у звичайних супермаркетах не слабо вдарив по російській торгівлі. Думаю, зменшення доходів в кишенях не перебірливих українських зірок могло б стати хорошою наукою для них».

Марина Данилюк-Ярмолаєва відзначила, що у світі є популярним, коли співак чи кінозірка мають якусь громадянську позицію, "клепку в голові": «Всі, певно, знають Кері Бредшоу із "Сексу в великому місті". Актриса Сара Джесіка Паркер здобула всесвітню популярність і заробила мільйони доларів, однак жінка успішно конвертувала все це ще й у користь для своєї країни. Вона є членом групи із 25 осіб при президентові США, які займаються питаннями культури, мистецтва і гуманізму. Це хороший приклад, а коли я бачу Лорак, Брєжнєву чи Віагру, у мене вони викликають лише жаль».

Журналістка Іларія Шевченко відзначає, що бурхлива реакція українців на концертну діяльність Ані Лорак цілком природна: "Ми не сприймаємо стандартні пояснення співпраці з країною-агресором: мовляв, артисти поза політикою, несуть мистецтво у чистому вигляді, виступають за вічні цінності, тощо. Лорак могла ототожнювати себе з українською артисткою, доки вважала Україну та Росію єдиним цілим. Але, щойно Україна відокремилась від "русского мира", виконавиця помчала до Москви - головного об'єкта її бажань. Цей вибір не пов'язаний з ідейними переконаннями. Просто Україна не дає їй достатньо простору для підживлення марнославства.

Натомість приналежність до імперського "бомонду" дозволяє задовольнити нарцисичні потреби, відчути "обраність. Артистів такого типу чудово описав Клаус Манн у знаковому творі "Мефісто". Герой підтримав нацистів заради кар'єрного успіху. Йому здавалося, що він - значуща фігура, але згодом стало очевидно, що його використали як звичайного раба режиму. Актор намагався виправдати себе "нейтралітетом" і "служінням мистецтву". Не вийшло. Або людина відмовляється грати з силами зла, або погоджується і знищує себе як особистість. Третього варіанту немає. Це стосується і Лорак, і всіх, хто підписав договір із "кремлівським мефісто".

На офіційному сайті Ані Лорак відзначається, що 7 жовтня артистка дасть концерт у Москві. Це свідчить не лише про байдужість співачки на думку українців, а й про те, що ніяких перспектив в Україні вона вже не має: українці змінились і не пробачать тих, хто підігрує кремлівським чортам".