Хіти тижня. Аналіз скандалу: "Що не так з Ольгою Фреймут і тими, хто її цькує", - блогер (фото)

У "Фейсбуці" обговорюють дві основні теми: можливий початок Третьої світової та Ольгу Фреймут.

Фото: styler.rbc.ua

"Днями користувачі почали поширювати два дописи, перший - психолога Елизавети Непийко, другий - журналістки Христини Рівери. Об'єднує ці два дописи те, що в обох випадках в них давалася негативна оцінка Ользі Фреймут і та прийшла до авторок розбиратися", - пише Валентина Емінова для depo.ua, повідомляють Патріоти України, і продовжує:

"На цей скандал звернули увагу представники шоу-бізнесу, блогери, волонтери, прості фейсбукчани і створили стільки образливих, іронічних і дотепних дописів, що адресату доведеться звільнитися з роботи, щоб завітати до автора кожного з них.

А от і те фото

Принаймні тепер ви знаєте, як познайомитися з Ольгою Фреймут… Якщо ж серйозно, ця історія - не про знаменитість з її примхами. Це - про відповідальність в мережі і вміння публічної людини тримати удар.

Перше нам здається важливішим за Фреймут з її пароксизмами і фанаберіями (звісно, якщо вона взагалі робила так, як про неї пишуть, бо відеопідтвердження нема, і вона це ніяк ще не прокоментувала), тому почнемо з відповідальності.

Соцмережі нас розбалували. Ми обкладаємо одне одного матюками, не замислюючись поширюємо фейки, влаштовуємо цькування різніми флешмобами з хештегами і сміливо жартуємо на будь яку тему про будь кого, впевнені, що нам нічого за це не буде. Тільки якщо об'єкт наших жартів, не дай Боже, щось із собою вчинить або наші коментарі призводять до якихось інших трагічних наслідків, ми замислюємося, що, може, треба було б поводитися зі словами обережніше і почуваємося винними.

Якщо ж виявиться, що ми були трохи неправі, завжди можна трохи підчистити свої коментарі. Або просто написати новий коментар з протилежним змістом. Пам'ятаєте історію про ту суддю з екстравагантним макіяжем? Як її тільки не називали, як тільки не жартували щодо її зовнішності. А коли виявилося, що вона –- порядна жінка і хороший спеціаліст, всі просто затулили пельки.

Хоча вона мала повне право позиватися до суду на тих, хто паплюжив її честь та ділову репутацію. Чи та історія з дівчиною, яка не поступилася місцем в метро і яку всі за це цькували, поки не виявилося, що вона страждає на хворобу, через яку в будь який момент може втратити свідомість, тому навмисно завжди сідає на кінцевій, щоб зайняти вільне місце.

Чи нещодавня історія з військовослужбовцем, який посміявся з модно вдягнених хлопців, а потім виявилося, що один з тих хлопців активно допомагає фронту.

В двох останніх випадках відповідальність до жінки, яка закликала до публічного засудження тієї дівчини в метро і військовослужбовця, який висміював хлопців, вдягнених на його особисту думку не так, як мають вдягатися чоловіки, прийшла у вигляді жартівників з тих же соцмереж. Кілька днів фейсбучна аудиторія з радісним клекітом цькувала їх. Як то кажуть - не рий іншому яму…

І знову ж таки, а раптом військовий - атовець? Раптом в нього ПТСР? Раптом би він завдав собі чогось? Кого би ви, жартівники, цькували після цього?

В більшості випадків коментарі в соцмережах – повна безвідповідальність. Ми вправляємося в лихослів'ї на адресу не знайомих людей, не замислюючись про наслідки. Тому коли хтось, написавши коментар, раптом бачить перед собою людину, яка питає: "чому ти про мене таке сказав?", він в розпачі. Це ламає йому шаблон, бо там, у Фейсбуці, в Інстаграмі, Телеграмі, Твітері – перша реальність. А друга - отут, перед ним, і може навіть натовкти, за особливо дотепні вислови. Тому вчинок Фреймут викликав стільки подиву.

То вже інша розмова про те, як вона, за словами дописувачів, поводилася. Маємо думку, в соцмережах було б значно менше негативу і бруду, якби всі ми про це час від часу згадували. Йдеться не про цензуру в інтернеті, а про самоцензуру і про врахування можливих наслідків. Тим паче коли ви жартуєте не з політика, зірки шоу-бізнесу чи якоїсь публічної людини.

Щодо Ольги Фреймут - широкому загалу невідомо, чому ті жінки так написали про неї, ким вони їй є і чим вона заслужила такі коментарі. І чому тільки зараз піднявся резонанс, якщо дописи опубліковано кілька днів тому. Йдеться ж не про те, що в якихось випадках публічні образи виправдані, а в якихось - ні.

Це нормально, відстоювати свою честь і гідність і давати відсіч тим, хто тебе образив. І з цього боку вчинок Фреймут виглядає хоч і дивним (бо справді, хто зараз ходить по незнайомих людях і вимагає пояснень за сказане в соцмережі), проте, за великим рахунком, логічним. От тільки по-перше, коли ти декларуєш себе як леді, та ще й берешся повчати інших, то може не варто тоді самій поводитися немов вередливе курвисько? Невже леді, коли її образили, влаштовує розбірки?

Ні, ми не знаємо, як поводилася Фреймут. Це знову ж таки, висновки з прочитаних дописів. Припущення.

І по друге: коли ти стаєш публічною людиною, маєш розуміти, що тебе тепер оцінюватимуть, і не завжди позитивно. В кожної зірки крім армії фанатів є легіон хейтерів. Деякі зірки навіть з ними в соцмережах листуються, присвячують їм світлини і дописи. Але не ходять до кожного хама на роботу з'ясовувати відносини, бо розуміють, що таким чином дуже легко перетворитися на посміховисько.

Але є ще і третє: ширяться чутки, що Фреймут знімає новий телепроект про хейтерів, тому і приходить з камерами. Втім, всього написаного вище це не скасовує. Хоча... Шляхетна пані, яка стільки каже про манери, і з такими проектами... Це як в тому анекдоті: "Мойше, ви або хрест зніміть, або труси вдягайте". Вибачте, натільну білизну. Ми ж пишемо про леді".

Рятували 4 бригади медиків: У Дніпро вертольотом доставили 2-річного хлопчика, який постраждав в свій день народження

субота, 19 вересень 2020, 22:02

Малюка після нападу сторожового собаки госпіталізували в тяжкому стані. В обласній клінічній дитячій лікарні в місті Дніпро лікарі всю ніч боролися за життя 2-річної дитини, яку у важкому стані в п'ятницю, 18 вересня, військовим вертольотом доставили з...

Масові протести на окупованих територіях: чи є підстави?

субота, 19 вересень 2020, 21:55

На жаль, відсутність чіткої інформаційної політики з боку відповідних міністерств не дозволяє говорити про збільшення відсотка населення, яке б прагнуло повернутися в Україну. Фактично ми залишили на поталу російським агресорам населення тимчасово окупов