Хіти тижня. Небо на двох: Місце загиблого на Донбасі 20-річного десантника-сина зайняв у строю 60-річний батько

«Не журись, козаче, хай твій ворог плаче...» Обидва за мужність удостоєні високих державних нагород. От тільки син посмертно.

Анатолій Петрович Корнієнко

Для життєлюба Жені Корнієнка війна завжди була явищем абсолютно неприродним, тому замість традиційних дитячих «стрілялок» він обирав ігри спортивні. Та коли ворог з війною прийшов на нашу землю, без жодних вагань взяв в руки автомат і віддав за неї своє молоде життя. Після загибелі сина Анатолій Петрович оббивав поріг військкомату до тих пір, поки не призвали. Чотири роки він служить в рідний 25-й десантній бригаді Женьці.

Герої дорослішають рано

Коли не стало мами, Жені було всього вісім. З того часу намагався все робити самостійно, словами і вчинками не підводити близьких людей. Особливо цінував турботу бабусі, Раїси Максимівни Шінкляр, яка до сьомого класу його в дніпропетровську 142-ю школу проводжала. Потім разом з братом і сестрою в побудований батьком-будівельником заміський будинок перебрався. У Підгородному дев'ять класів першої школи і закінчив. Тут його другом і наставником став учитель фізкультури та курсу «Захист Вітчизни» Віктор Іванович Азаров.

Хлопець не тільки жодного тренування з баскетболу та футболу не пропускав, а ще й на додаткові зі старшокласниками просився. За мудрою порадою до вчителя і під час навчання в Дніпропетровському індустріальному коледжі звертався.

- Небо забрало кращого: життєрадісний, відповідальний, чуйний і дуже совісний хлопець - таким Женя назавжди залишиться в моїй пам'яті, - ледь стримує сльози Віктор Іванович. - Пам'ятаю, як одного разу м'яч, з яким не розлучався, у коридорі у відро з водою забив. дуже довго вибачався за те, що доставив зайвого клопоту технічці - хоча, хоча ну яка це проблема? А я неодноразово просив у нього вибачення на кладовищі за те, що в останню дорогу його не провів. Після похорону спати не міг, ледве ранку дочекався, щоб на могилу піти. Там і дав собі слово, зробити все, щоб про героя, як можна більше людей дізналися.

Останній бій

Зараз Віктор Азаров закінчує про Женю фільм, зібрав сотні його фотографій і додаткову інформацію для Національного інституту пам'яті, провів уроки мужності в усіх навчальних закладах, де хлопець навчався. А після зустрічі з товаришами по службі свого учня, практично до дрібниць відновив хронологію останнього дня його життя.

… 12 серпня 2014 року Євген Корнієнко у складі групи дев'ятої роти відбивав блокпост в Вуглегірську. Після виконання бойового завдання десантники вже готувалися повертатися в Дебальцеве, але потрапили під прицільний мінометний вогонь. Осколок потрапив Жені прямо в серце. Контужений вибухом Артем Лукашук кинувся товаришеві на допомогу, але смерть була миттєвою. Зміг допомогти тільки тяжкопораненому бойовому побратимові з роздробленим коліном. До сих пір у Артема ця жахлива картина перед очима стоїть. І в загибель друга не віриться.

А Денис Ухань з Новомосковська і зараз на кожен дзвінок по-особливому реагує. Женя все в Підгородне його в гості запрошував, домовлялися перед зустріччю зателефонувати. Ось і здається, що це він ...

Поранений і контужений в тому бою павлоградець Артем Бакала і командир взводу дніпрянин Максим Гарманов теж зі смертю «Робіна» ніяк змиритися не можуть. Такий позивний Женя отримав через особливу форму з зеленим відтінком, за мудрість не по роках, за благородну, як у Робін Гуда душу. А ще на нього, як на себе самого, завжди покластися можна було.

У мужності є прізвище і вік

Анатолію Петровичу 18 серпня виповниться шістдесят дві, на фронт пішов у п'ятдесят вісім. Оскільки в десант лише до сорока беруть, можна тільки уявити, яких чоловік доклав зусиль, щоб зайняти місце сина в десантному строю.

- По-іншому ніяк - Женя не став відсиджуватися вдома, як же я можу? – говорить мій співрозмовник. - Після строкової служби в «Десні» і військової частини в Мукачево він встиг попрацювати в будівельній компанії. А коли прийшла біда на Донбас, довго не роздумував. З дитинства був самостійним, рішення приймав швидко ... Біль того, хто втратив сина, словами передати неможливо. Але я пишаюся тим, що він виріс мужнім, відповідальним, люблячим свою країну людиною. Женя завжди говорив, що для нього світ - це ті, кого він любить, що без них не буде миру. І в свої двадцять два віддав за цей світ життя. Хочу, щоб його жертва була не марною.

Про свою службу Анатолій Петрович розповідати не любить - служу, як всі, скромно відповідає на мої запитання він. І мимоволі переходить на розмову про свого Женьку. З усіма товаришами по службі сина зв'язок підтримує, в тому числі і з командиром дев'ятої роти Андрієм Андрусиком. До речі, в зоні АТО, в 25-й десантній бригаді, до серйозного поранення служив і зять Корнієнка-старшого, чоловік дочки Тоні - Олександр Стародубцев.

Не журись, козаче, хай твій ворог плаче

На могилі Жені завжди багато квітів. І обов'язково хто-небудь баночку згущеного молока, яку він так любив, поставить.

- Не знаю, як про це люди дізнаються, але улюблені ласощі хлопця ось уже чотири роки завжди на могилі побачити можна, - розповідає Віктор Азаров. - Проходить час, а пам'ять ні. Так і повинно бути, Женя це заслужив. Як і ордена «За мужність» та «За оборону України», медаль «За відвагу». Геройський хлопець ...

Яким був наш земляк, можна уявити і по таким моментах. Любив футболку з написом: «Не журись, козаче, хай твій ворог плаче». А в своєму останньому пості 21 липня 2014 року на сторінці в соцмережах написав: «Дай Бог пройти і не зламатися. Дай Бог побачити батька і близьких. І не забути, як посміхатися. Дай Бог ще трохи протриматися ... »

Євген Корнієнко не зламався. Але побачити батька і близьких йому не судилося - не попрощавшись, пішов на небо. Кажуть, що земля нагороджує орденом, небо -- синявою ...

Підготувала для ПУ Юлія Бабенко, Дніпро.

Довідка офіційного сайту Десантно-штурмових військ ЗСУ

АНАТОЛІЙ ПЕТРОВИЧ КОРНІЄНКО. Головний сержант 25-ї окремої повітрянодесантної бригади ЗС України, старший сержант. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню. Брав участь в операціях по звільненню населенних пунктів: Мар’їнка, Авдіївка, охорони та оборони військових і цивільних об’єктів, несення служби на блокпостах. Під час виконання завдань щодо захисту державних інтересів України, показував високий рівень професіоналізму, хоробрість, самовідданість і мужність. 05.06.2015 року під час проведення операції по визволенню населеного пункту Мар’їнка під щільним вогнем противника, ришучими та сміливим діями організував евакуацію бронетранспортеру БТР-3Е з екіпажем. В польових умовах організував ремонт пошкодженої техніки, завдяки чому поставлене перед підрозділом завдання було виконано у встановлений термін.

Зламати стереотипи. Американка на восьмому десятку років життя стала найстаршою учасницею конкурсу краси

понеділок, 24 червень 2024, 23:33

Після скасування вікових обмежень на конкурсах краси 71-річна Марісса Тейо подала заявку на участь у "Міс Техас США" й змагалася із 74 другими жінками. І хоч перемога дісталася не їй, а Аріанні Вер, вона все одно увійшла в історію як найстарша учасниця...

Стоїть питання: Нардеп розповів, скількох українців потенційно можуть мобілізувати

понеділок, 24 червень 2024, 22:55

Мобілізаційний потенціал в Україні становить щонайменше 5-6 млн чоловіків. Однак від ЗСУ немає запиту на мобілізацію їх усіх. Про це повідомив нардеп, голова Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха, передають Патріоти Укр...