
"Це - дівчинка Євдокія Кулініч. Кожного дня, загорнувшись у наш прапор, зустрічала українських бійців, стоячи на дорозі поблизу свого села на Луганщині".
Цю історію повідала блогер Людмила Оса на своїй сторінці у Facebook, передають Патріоти України.
"У школі її портрет підписали "Бандерівка". Але це не зламало її.Вона кожного ранку стояла. Як воїн.
«А ким ти хочеш бути, Євдокіє?» – «Ще не вирішила. Бійці радять вивчитися на психолога. Щоб, коли закінчиться війна, проходити в мене курс психологічної адаптації до мирного життя.»
Анатолій – батько Євдокії говорить, що в їхньому, заснованому українськими козаками старовинному селі, споконвіку жили його діди і прадіди. У часи Голодомору майже все корінне населення вимерло, і порожні українські хати заселили переселенцями з Росії. Звідси у головах людей так багато полови і мало зерна. Відсутнє коріння. І пам’ять впирається у совок. Але у цій українській родині все інакше. Вони один одного підтримують і готові тримати удар, бо відчувають Божу підтримку і своїх пращурів на цій рідній для них землі."
Чи не перетворили соцмережі життя на нескінченну гонитву за розкішшю? Відео української волонтерки Ірини Тарасюк, яка розповіла про розмову з дівчатами 17–18 років, зібрало тисячі вподобайок і поширень. Її слова викликали жваве обговорення про сучасні ...
«Бардачок» — слово, яке звично звучить у розмовах автомобілістів. Але чи є воно правильним в українській мові та як назвати цю автомобільну комірку українською? У кожній машині є невеликий відсік, куди водії складають документи, окуляри, зарядки та інш...