Він став одним із засновників української естрадної музики. Івасюк написав 107 пісень, значну частину з яких ви неодмінно чули. Зокрема, "Червону руту", "Водограй", "Я піду в далекі гори", "Пісня буде поміж нас" та інші. Окрім того, він є автором 53 інструментальних творів та писав музику до кількох спектаклів.
Його пісні – справжні шедеври української культури. Їх співали вдома, грали на танцях, крутило по радіо і телевізору. Одним словом – топ-музикант того часу.
Отож, розповімо вам кілька маловідомих фактів про Івасюка.
Кажуть, що талановиті люди мають талант геть у всьому. Таким був й Володимир.
Всі знають Івасюка як легендарного музиканта та композитора. Та мало кому відомо, що за спеціальністю він — медик. Закінчував Львівський медичний інститут, в аспірантурі вивчав патологічну фізіологію – науку, що вивчає фізіологію хворого організму – загальні закономірності виникнення, розвитку та завершення хвороби.
Окрім того, він був чудовим скрипалем – грав на альті, чудово грав на фортепіано та гітарі. І не музикою єдиною. Володимир Івасюк був дуже багатогранним – він мав ще й неабиякий хист до малювання. Малював акварельними фарбами або простим олівцем натюрморти, автопортрети, шаржі, карикатури, пейзажі та портрети видатних людей.
Так-так, саме 17-річний Володимир, який народився 4 березня 1949 року у місті Кіцмань, що на Буковині, отримав покарання – 15 діб у відділі міліції за те, що одягнув з товаришами на погруддя Леніна у парку картуза. Тікаючи, хлопці зачепили погруддя – воно впало і надбилось.
Через інцидент Володимира хотіли вигнати зі школи і не видати атестат, а він йшов на золоту медаль. Через скандал сім'ї довелось переїхати до Чернівців.
Івасюк вже у 15 років написав музику до вірша, який написав батько. Це була "Колискова".
"Червона рута", написана Івасюком у 1970 році, стала окремим культурним явищем у музиці. Вона настільки популярна, що стала народною. Пісня лунала у різних куточках світу, на неї створено десятки кавер-версій.
Але мало хто знає, що пісня була присвячена Марії Соколовській, яку називали Мусею. Вона навчалася в одній групі з Івасюком у медичному інституті. Володя був у неї закоханий. "Червона рута" дала блискавичний початок кар'єрі Софії Ротару, яка її виконувала.
Ще один цікавий факт – ця пісня у виконанні Володимира Івасюка, Василя Зінкевича та Назарія Яремчука пролунала на Центральному телебаченні СРСР. Для тих років це було неймовірне явище – українська музика у прямому ефірі радянського телебачення.
Якось заради пісень Івасюка на Центральному телебаченні на цілих 15 хвилин затримали вихід програми "Час". А це – неабияке визнання та своєрідна перемога.
А ще на одному з урочистих заходів у київському Маріїнському палаці виступав ансамбль "Смерічка" з піснею "Червона рута". Тоді Генсек ЦК КПРС Леонід Брежнєв не втримався, підбіг до музикантів і почав підспівувати.
Заснований Івасюком ансамбль "Буковинка" справив у ті часи такий фурор, що його почали порівнювати з британськими The Beatles.
А сталось це тому, що на радянському просторі тільки почали з'являтись вокально-інструментальні ансамблі. А "Буковинка" на той час вирізнялась з-поміж усіх надзвичайно ритмічним та незвичним репертуаром.
Можливо, якби все це відбувалось у Великобританії – ймовірно, Івасюк мав би усі шанси створити серйозну конкуренцію самому Джону Леннону.
Ага, здивуєтесь ви – що у них могло бути спільного. Володимиру тоді було 29, і його сім’я переїхала з будинку у Кіцмані. Тож у будинок поселили діда Кароліни Куєк, тепер усім відомої як Ані Лорак.
Тож новонароджена Кароліна лежала у тому дитячому ліжечку від попередніх господарів, якими була сім’я Івасюків.
Там співачка провела свої дитячі роки. Та якщо раніше цим українці б захоплювались, тепер Ані Лорак своїми постійними гастролями у Росії у багатьох викликає огиду.
Оскільки пісні Івасюка співали вдома, грали на танцях, крутили по радіо й телевізору, така популярність не могла залишитись поза увагою радянської влади – ним зацікавився КДБ.
За однією з версій, саме спецслужби КДБ у 1979 році повісили музичного генія у Брюховицькому лісі поблизу Львова. Та правоохоронці говорили лише одне – це було самогубство. Та обличчя Володимира було понівечене, а пальці – поламані. Кримінальне провадження так і залишилось нерозкритим.
На похорон 30-річного Володимира Івасюка прийшли понад 10 тисяч осіб. На його могилі були стоси квітів і вінків. Того ж дня міліція усе викинула, але наступного дня люди принесли ще більше квітів.
Так тривало протягом місяця. За часів СРСР це було своєрідним актом громадянської непокори.
Володимир Івасюк пішов з життя таким молодим. Та якби він досі був живим, то неодмінно написав би ще не один легендарний хіт. Та попри це він залишається феноменом української культури!
В енергосистемі зберігається значний дефіцит, і ситуація в ній змінюється - можливі зміни в застосуванні заходів обмеження світла. Про це повідомляє пресслужба НЕК "Укренерго", передають Патріоти України. Зазначається, що зараз українська енергосистема...
Якщо і переїздити кудись жити, так це до країни, з високим індексом щастя. Одним з найвищих таких показників у світі може похвалитись Швейцарія, і зараз країна пропонує вигідні умови переміщення, передають Патріоти України. Як пише видання Express, шве...