Ліні Костенко 86: кращі цитати про любов і життя

У суботу, 19 березня, українська поетеса Ліна Костенко святкує день народження. Ліні Василівні виповнюється 86 років. З днем народження улюблену поетесу вітають Патріоти України і цитують Нескучные новости.

Творча кар'єра цієї поетеси пережила найважливіші етапи історії поезії двох століть. З опального "шістдесятника" в 1950-1960 роках Ліна Костенко перекочувала в хрестоматійну поезію незалежної України. Зі шкільних підручників вірші Костенко перейшли в культурні еліти і, нарешті - прямо в соцмережі, в поп-культуру, що обожнює всякого роду цитати і афоризми.

Тепер у Костенко навіть є власна сторінка в Facebook, куди шанувальники надсилають свої листівки з мудрими словами улюбленої поетеси. Патріоти України пропонують список найбільш влучних цитат Костенко про любов і життя в цілому на мові оригіналу.

Про чоловіків та жінок

"Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти у її очах.
Жінка втрачає на інтелекті, лише коли вона кохана. Так що бажано підтримувати в ній цей стан".
("Записки українського самашедшого")

"Пристрасть - це натхнення тіла, а кохання - це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам. Мені потрібен космос її очей".
("Записки українського самашедшого")

"Моя любов чолом сягала неба,
а Гриць ходив ногами по землі".
("Маруся Чурай")

"Очевидно є люди, не талановиті до любові. І їх дедалі більше"
("Записки українського самашедшого")

"Мудрість мужчини - промовчати, коли говорять стихії".
("Записки українського самашедшого")

"Котра дівчина чорні брови має,
то тая дівчина усі чари знає".
("Маруся Чурай")

Життєва мудрість

"Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі".
("Записки українського самашедшого")

"Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас".
("Записки українського самашедшого")

"Манія величі - це хвороба. Комплекс меншовартості - теж хвороба. Тільки ще гірша. Бо від манії величі станеш іспанським королем,як Поприщін у Гоголя.
А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахою і побіжиш по стіні, як Грегор у Кафки".
("Записки українського самашедшого")

"Жах не в тому, що щось змінеться, - жах у тому, що все може залишитися так само".
("Записки українського самашедшого")

"Чужа душа - то, кажуть, темний ліс.
А я кажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа - то тихе море сліз.
Плювати в неї - гріх тяжкий, не можна.
("Маруся Чурай")

"У кожного своя пустеля і свої міражі"
("Записки українського самашедшого")

Проблеми ж - як божевілля. Буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані - то вже навік.
("Записки українського самашедшого")